Європейська перспектива для України без зброї нічого не варта

Німецькі ЗМІ високо оцінили жест лідерів Німеччини, Франції та Італії, які у Києві підтримали перспективи вступу України до ЄС. Однак без підтримки зброєю це мало чого варте, застерігають оглядачі.

Візит до Києва 16 червня канцлера Німеччини Олафа Шольца (Olaf Scholz), президента Франції Еммануеля Макрона, прем’єр-міністра Італії Маріо Драгі і президента Румунії Клауса Йоганніса, що приєднався до них – вперше з початку війни в Україні – став основною темою всіх провідних німецьких ЗМІ. Головним підсумком візиту в пресі називають запевнення трьох найвпливовіших європейських політиків про те, що вони підтримують надання Україні статусу кандидата на вступ до ЄС. При цьому автори коментарів наголошують: без подальшого та прискореного постачання важких озброєнь, необхідних Україні для перемоги у війні з Росією, надання цього статусу може стати хіба що символічним жестом.

“Визнання кандидатом на вступ до ЄС підвищить бойовий дух українців. (…) Але підняття прапора Європи над Києвом само по собі не змусить Кремль відступати”, – пише оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung Бертольд Колер (Berthold Kohler). При цьому, нагадує він, статус кандидата сам собою не означає прийняття до лав ЄС: “Більше, ніж звичайну для всіх кандидатів процедуру вступу, ЄС запропонувати не може. Навіть для цієї змученої країни не має бути послаблень у питанні критеріїв вступу, які доводиться виконувати всім кандидатам. Особливо з урахуванням конфронтації з Путіним ЄС не повинен давати послабити себе прийняттям до свого складу країн, які не готові до вступу”, – пояснює автор статті. За його словами, це образило би народи тих держав, які не перший рік впроваджують реформи, необхідні для вступу до ЄС. “Розчаровані європейські країни Москва чекає з розкритими обіймами”, – застерігає журналіст.

“Червона ганчірка для Путіна”

Водночас блакитний стяг Євросоюзу “діє на Путіна як червона ганчірка”, упевнений Бертольд Колер – адже перша агресія Росії проти України 2014 року стала результатом того, що Київ готувався підписати угоду про асоціацію з ЄС. “Україна мусить мати можливість захищатися від російської агресії військовими засобами. Для цього їй потрібна західна зброя та боєприпаси, причому набагато більше, ніж три системи залпового вогню, які не просто так називають залповими – залп обіцянок їх поставити використовувався для того, щоб показати наміри Берліна вистрибнути із затінку поставок важких обзброєнь”, – вважає оглядач FAZ.

 

Ще жорсткіше висловлюється журналіст тижневика Focus Ульріх Райц (Ulrich Reitz).  “Просте міркування робить це очевидним: якби чотири глави держав і урядів не надали Україні хоча б статусу кандидата в члени ЄС, вони з тим самим успіхом могли б вимагати її капітуляції перед Росією”, – пише оглядач у коментарі під заголовком “Реакція Путіна показує, наскільки дешевою насправді є пропозиція Шольца для України”. Але невідомо, скільки років мине, перш ніж Україна стане членом Європейського Союзу. “Сербія, наприклад, чекає свого вступу до ЄС вже 20 років”, – нагадує Райц.

“Без зброї цей статус – ніщо”

“Без зброї цей статус – ніщо. Без військового успіху перспектива членства України в Європейському Союзі є порожньою обіцянкою. І щодо цього Олаф Шольц нічого не привіз із собою в Україну, на відміну від грандіозних обіцянок, які він колись давав перед можливою поїздкою. Досить порівняти – навіть оголошені – постачання зброї з Німеччини зі списком, який Україна нещодавно оприлюднила як мінімально необхідний. Є багато бюрократичних і деякі політичні причини для німецької нерішучості. Але в результаті те, що постачають німці, це просто сумно”, – вважає коментатор тижневика Focus.

Оглядач видання Die Welt натомість припускає, що під час переговорів у Києві європейські лідери могли, крім обіцянок допомоги, також і морально налаштовувати українського президента на майбутню необхідність шукати домовленостей з Москвою.

“Для українського президента цей візит був не лише радісним. Можливо, він стане для нього початком сну жахів. Адже Трійка європейських лідерів є ядром нової коаліції політиків-реалістів. Вони виступають за прагматичне, швидке і – принаймні із західної точки зору – найбільш економне мирне розв’язання конфлікту. Але вони не обстоюють справедливість, зміцнення безпеки в Європі та захист свободи та основоположних принципів міжнародного права. Таким чином, у ЄС утворюється глибока тріщина. З одного боку – реалісти з Трійки, навколо яких, можливо, об’єднається більшість країн, а з іншого боку – країни Балтії, Східної та Південно-Східної Європи, які цілком обґрунтовано бояться, що захоплення Росією великих територій та швидка мирна угода можуть лише надихнути войовничий Кремль та президента Володимира Путіна напасти на них, продовживши реалізацію своїх хворих фантазій про повернення великоросійської імперії”, – застерігає оглядач Die Welt.

Від Шольца очікували більшого

Олаф Шольц став жертвою власних принципів, один з яких полягає у тому, що він, буцімто, є канцлером дій, а не символічних жестів, вважає журналіст німецького телеканалу ZDF Тео Коль (Theo Koll). І згадує слова Шольца, сказані ним у середині травня. Тоді німецький канцлер, пояснюючи, чому зволікає з візитом до Києва, сказав, що не хоче бути одним із тих, хто “їздить туди-сюди заради короткої фотосесії”. Поїздка, за його словами, має бути пов’язана з якимись конкретними пропозиціями, і саме над цим уряд Німеччини, мовляв, працює. Ця фраза німецького канцлера підняла планку очікувань від його візиту в Україну – багато хто чекав від нього істотніших “подарунків”, ніж ті, які він привіз. “Але багаж вийшов порівняно легким. Він складався передовсім з політичної символіки під назвою “статус кандидата”. Що стосується зброї, то канцлер запевнив у продовженні поставок, але не взяв на себе жодних конкретних нових зобов’язань”, – йдеться у коментарі.

і