Коли нарешті ми перестанемо ходити по колу?

І ось ми знов не говоримо про майбутню концепцію розвитку України. Не говоримо про те як стати членами НАТО. Не будуємо плани, як очистимо країну від внутрішнього русского міра. Зрештою, не говоримо як відбудувати країну після масштабних руйнувань від окупанта.
Але, ми говоримо про антиукраїнські заяви якогось арєстовича. Сюр. Перевернута реальність.
Люди задають питання: а коли ж нам пожити? Коли в країні буде спокій? Коли нарешті ми перестанемо ходити по колу?
А ми ходимо і ходимо.
Бо жодних висновків не зроблено ні в 91му, ні у 2004, ні у 2014, а схоже і зараз теж ні.
Коли 31 рік патріоти говорять, що будувати треба свою державу, без окупантів, без язика, без звичайних путіністів і «харошіх» путіністів, то це «не на часі».
У нас все «не на часі». Від мови до заборони роспатріархату. А потім зрештою історія повторюється і повтооюється.
Думаєте зараз проскочимо?
Не проскочимо.
Оце ходіння по колу буде продовжуватись до тих пір, поки розмов про культуру окупанта не буде взагалі. Поки кожного з вас не перестануть цікавити галкіни, овсяннікови, невзорови, пугачьови чи інші давні представники русского міра.
А до того часу нові «путіни» будуть приходити і приходити. Лише змінювати назви, імена, обличчя. А суть залишатиметься.
Коли ж ми нарешті зрозуміємо, що Україну треба нарешті відгородити ментальним, мовним та реальним парканом від росії. Один раз і назавжди.

і