Як воюють шпигуни Росії й Заходу

Шпигунська війна

 

Вторгнення Росії в Україну загострило шпигунський конфлікт між Росією та Заходом, який тривав десятиліттями. У чому підозрюють російські спецслужби та як вигнання їхніх чиновників зі столиць вплине на таємні операції Путіна за кордоном?

  • Гордон Корера
  • Кореспондент з питань безпеки BBC News

Коли Росія вперше націлила свої військові сили на Україну у 2014 році, вона також розв’язала руки своїм розвідувальним службам на Заході – від втручання у вибори в США з використанням кібератак до отруєнь і саботажу в Європі.

Але останніми місяцями шпигунська війна активізувалась, тому що західні країни спробували завдати удару у відповідь і завадити російській розвідці проводити таємні операції. Про це свідчить безпрецедентне вигнання 500 російських чиновників із західних столиць.

Формально цих чиновників називають дипломатами, але багатьох з них вважають співробітниками спецслужб під прикриттям. Деякі з них займалися традиційним шпигунством – встановлювали контакти та вербували агентів, які можуть передавати таємниці. Західні країни також це роблять у Росії.

Утім, дехто з російських співробітників спецслужб робили також те, що росіяни називають “активними заходами”. Вони варіюються від поширення пропаганди до більш агресивної прихованої діяльності. Польща заявила, що 45 росіян, яких вона вислала, були залучені у дії з “підриву стабільності” країни.

З 2014 року західні спецслужби працюють над виявленням російських шпигунів, причетних до такої діяльності. Одним з них є підрозділ 29155 російської військової розвідки ГРУ, завданням якого є саботаж, диверсії та вбивства.

Знадобилося майже сім років, щоби з’ясувати, що цей підрозділ стоїть за вибухами на складі боєприпасів у Чехії в жовтні 2014 року. Він також причетний до отруєнь у Солсбері у Великій Британії у 2018 році.

Ця ж команда також намагалася отруїти торговця зброєю у Болгарії, який зберігав свій товар на чеському складі. За однією з версій, вибух і отруєння були пов’язані з тим, що він постачав зброю в Україну, де щойно почався конфлікт.

Члени цього підрозділу також брали участь у вивезенні проросійських лідерів з України в 2014 році. За ним пильно стежить західна розвідка.

Підозрювані в отруєнні у Солсбері - Олександр Петров (ліворуч) і Руслан Боширов

Автор фото, Metropolitan Police

Підпис до фото, Підозрювані в отруєнні у Солсбері – Олександр Петров (ліворуч) і Руслан Боширов

Утім, особисте стеження за окремими шпигунами – коштує дорого. У той час як західні спецпризначенці у Росії вже давно перебувають під цілодобовим спостереженням, з їхніми російськими колегами у західних столицях цього не відбувається.

“Що більша присутність, то складніше протистояти їхнім планам”, – сказав один американський чиновник BBC.

Але зараз це може змінитися. Західні чиновники стверджують, що нещодавнє вислання – це не просто символічний жест протесту. Це – частина ширшої операції зі зниження здатності Росії завдавати шкоди. Деякі шпигуни також кажуть, що масове вигнання назріло давно. Росіяни сміялися з нас за нашу терпимість до їхньої присутності, каже один чиновник.

“Ми намагаємося зашкодити Росії, щоби зменшити її наступальні можливості та її здатність загрожувати своїм сусідам і Заходу”, – кажуть чиновники.

“Низка європейських країн вжили заходів для зменшення можливостей російської розвідки по всій Європі. Усе це кроки, спрямовані на зменшення загроз для нас”.

Вважають, що у деяких країнах співробітників російських спецслужб було насамперед багато. Берлін вигнав 40 росіян. Однак представник західної розвідки заявив, що, на їхню думку, у Німеччині раніше розміщувалися близько 100 офіцерів російських спецслужб, які були чимось на кшталт “авіаносця” для своїх операцій.

Чому Велика Британія нікого не вислала? Чиновники кажуть, що їх всіх вигнали ще після Солсбері. Єдиними шпигунами, які залишилися, є “оголошені” офіцери, які виступають зв’язковими для офіційних контактів.

Ймовірно, що МІ-5 спостерігатиме за ними, щоб виявити будь-які ознаки того, що вони здійснюють якісь приховані дії на стороні.

У США вислання шпигунів ґрунтується на розслідуванні справи кожної особи. “Усі рішення щодо того, кого вислати, ґрунтуються на розвідданих, зібраних ФБР на основі того, що вони роблять”, – пояснює американський чиновник. Західні країни співпрацюють, щоби кожен висланий не зміг просто подати заяву на отримання візи в іншій країні.

Співробітники розвідки сподіваються, що масштабні вислання ускладнять шпигунську діяльність росіян

Автор фото, Reuters

Підпис до фото, Співробітники розвідки сподіваються, що масштабні вислання ускладнять шпигунську діяльність росіян

Співробітники служби безпеки кажуть, що, на їхню думку, вислання такої кількості людей за короткий період матиме “виснажливий” вплив на російську розвідку. Їй доведеться з’ясувати, як продовжити операції та кого й куди можна розмістити.

Росія у відповідь вислала західних дипломатів. На практиці більшість із них, швидше за все, є “справжніми” дипломатами, а не шпигунами. Однією зі скарг західних спецслужб вже давно є дисбаланс у кількості російських дипломатів у західних країнах та співвідношенні шпигунів у Москві й на Заході. Росія вислала 40 німців, але це – приблизно третина усієї дипломатичної присутності в її столиці.

Вторгнення в Україну може дати інші можливості. Події минулого, як-от придушення Празької весни Москвою у 1968 році, викликали розчарування у деяких російських агентів і відкрили шлях для їх вербування як західних агентів.

Як повідомляла Washington Post, у Вашингтоні в окрузі Колумбія ФБР спрямовувало свою онлайн-рекламу на людей, які перебувають поблизу російського посольства. Вони заохочували їх поспілкуватися з ФБР, надсилаючи їм кадри, на яких Путін публічно принижує главу російського агентства зовнішньої розвідки.

З 2014 року Україна також стала епіцентром більш жорстокої таємної боротьби. Кожна сторона намагається вербувати та викорінювати шпигунів, а також вбиває високопоставлених українських посадовців.

Західні спецслужби та спецпідрозділи також роками тренують українських колег разом із більш відкритою військовою допомогою. Вони допомагали ловити російських шпигунів і пропонували навчання таємній діяльності, зокрема за участі Відділу наземних служб ЦРУ.

Шпигунські битви можуть загострюватися й далі, насамперед тому, що таємна діяльність є одним зі способів, яким Москва намагається завадити постачанню військової допомоги Україні. Ракетний удар по конвоях або об’єктах у Польщі є дуже ризикованим, оскільки він включає дію статті 5 НАТО, що призведе до тотального конфлікту.

Але представники західної розвідки занепокоєні тим, що росіяни можуть спробувати влаштувати у Польщі диверсію, на кшталт тої, яку вони зробили у Чеській Республіці в 2014 році.

Такі таємні операції зазвичай здійснюють росіяни, які приїжджають у країну або виїжджають з неї, а не дипломати. Але посольства сприяють їхній діяльності, пояснює один зі співробітників західної розвідки.

Є надія, що масштабні вигнання дипломатів ускладнять таку діяльність, як власне і традиційне шпигунство. Адже стежити за меншою кількістю шпигунів буде простіше.

і