Ну, отже… Те, про що ми вже знали, або не знали, але здогадувалися, чи, навіть, і не здогадувалися – стало явним.
Країною керують навіть не олігархи, і країною, і війною, і розвідкою керує відносно невеликий підприємець, продюсер маловідомих фільмів, у якого, як кажуть, сьогодні ювілей.
Його ніхто не обирав, ні виборці, ні парламент. Його призначив президент, а потім сказав, що він із ним – одне і теж (“Разом прийшли – разом і підемо”). Альтер его президента. Регент, який управляє президентом і через нього – державою.
І якого українські розвідники вголос назвали “російським кротом”. А отже, готові відповідати за ці слова.
Сам він практично нічого публічно не говорить, замість нього і Зеленського говорить пропагандистська бригада ЛАП (Лещенко-Арестович-Подоляк), які не обіймають жодних офіційних посад у державі, а отже, не несуть юридичної відповідальності за свої слова і дії.
Фейкові речники фальшивої політики.
Зараз вони і їхні офіційні спікери в один голос застерігають нас від внутрішньої дестабілізації, що вже почало нагадувати колишню глумливо-легковажну фразу “А то Путін нападе”, запущену колись проти Порошенка. Керівник військової розвідки, професійний диверсант, а не аналітик, призначенець Єрмака-Зеленського анонсує російський напад на січень-лютий 2022 року.
Цілком можливо.
Необхідна умова – внутрішня дестабілізація України через енергетичну кризу, соціальне невдоволення і недовіру до політичної влади. Це справді непоганий грунт для нової хвилі гібридної агресії.
Але що у такій ситуації мала би зробити політично відповідальна і професійна влада України?
1) Підготуватися до зими,
2) управляти соціально-економічною сферою держави,
3) не брехати власному народу.
Усі три передумови, якими може скористатися Росія, створила не вона, їх створила влада України, в якій заправляють справами, як ми нещодавно дізналися, ворожі “кроти”.
Отже, висновок.
Найбільшою загрозою для національної безпеки України зараз є сама влада – політичний режим президента Зеленського. І нечувана зрада і небачена некомпетентність – однаково шкідливі для держави, особливо у такий історичний момент. І чим швидше така влада зміниться (на кращу) – тим краще.
Черговий Майдан і втеча президента – це дуже ризикований сценарій для України, фактично запрошення Кремля до нової агресії, окупації та анексії. Сподіваюся, що усі це розуміють.
Тому єдиним легітимним виходом з цієї політико-безпекової кризи бачаться позачергові парламентські вибори, формування нового відповідального уряду національної єдності (а не переведення стрілок на попередників і полювання на Порошенка), і консервація президенства Зеленського до кінця його терміну (сидіти в офісі і нічого не торкатися руками або подати у відставку).
Навіть натяк на готовність влади провести такі вибори значно б розрядив теперішню атмосферу як всередині країни, так і назовні.
А виборча кампанія в умовах зовнішньої загрози майже напевно привела б до влади патріотичні політичні сили. Особливо під гаслами національної єдності.