Хто отримає Нобелівську премію миру 2021. Головні претенденти

На Нобелівську премію миру, яку вручають 8 жовтня, безліч претендентів – 329 кандидатів (234 людини та 95 організацій). Це третій показник за всю історію премії, хоча це лише трохи більше, ніж минулого року.

Серед фаворитів – Грета Тунберг, Олексій Навальний та Світлана Тихановська.

Головні претенденти

Безумовний фаворит у букмекерів – Всесвітня організація охорони здоров’я.

Номінацію їй приніс глобальний проєкт COVAX. Він спрямований на “забезпечення швидкого і справедливого доступу до вакцин проти Covid-19 для всіх країн, незалежно від рівня доходів” через допомогу у виробництві й постачанні.

До кінця 2021 року за цим проєктом планують поставити близько двох мільярдів доз різних вакцин, в тому числі більше половини – в 92 країни з низьким рівнем доходів.

Наступний в списку фаворитів – “Репортери без кордонів”. Генрік Урдал, директор Інституту дослідження проблем миру в Осло, сказав в інтерв’ю агентству Reuters: “[Можливе нагородження] – це відгомін численних дебатів про важливість незалежного висвітлення подій і боротьби з фейковими новинами для демократичного управління”.

грета

Автор фото, Getty Images

Приблизно порівну букмекери оцінюють шанси Олексія Навального, Світлани Тихановської та Грети Тунберг. Генрік Урдал високо оцінює шанси Тихановської “як за її конкретну роль в кампанії за демократію в Білорусі, так і як номінального лідера продемократичного руху в Білорусі”.

У списку можливих претендентів також фігурують Джо Байден, Ангела Меркель та Білл Гейтс.

Свобода слова і клімат

Однак не всі згодні з тим, що ВООЗ може отримати нагороду. Ден Сміт, директор Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем світу, вважає, що ВООЗ, яку колишній президент США Дональд Трамп звинуватив в занадто тісних зв’язках з Китаєм, нагороду не отримає, “тому що її роль залишається спірною.”

Що ж стосується вакцин, то, на його думку, для цього існує Нобелівська премія з медицини.

“Свобода ЗМІ або видатний журналіст (або і те й інше) можуть стати хорошим вибором, – сказав Сміт в інтерв’ю CNN. – Але я б поставив зміни клімату вище цього через актуальність”.

“Я вважаю, найбільш ймовірною та дуже бажаною перспективою є вручення цієї нагороди молодим активістам боротьби зі змінами клімату (включаючи Грету Тунберг, але тільки як одну з багатьох) з усього світу”, – вважає він.

Суперечлива премія

Згідно із заповітом Альфреда Нобеля, премія присуджується особі або організації, “яка більше та краще за всіх попрацювала для зміцнення братерства між народами, для того, щоб розпустити або скоротити чинні армії, або тому, хто сприяв проведенню мирних переговорів”.

Сама премія та деякі її лауреати, однак, не раз викликали суперечливу реакцію. З недавніх прикладів на думку спадає Аун Сан Су Чжі, багаторічна лідерка бірманської опозиції та лауреатка премії миру 1991 року, репутація якої після приходу до влади безнадійно постраждала в очах західної громадськості через жорстоке поводження з представниками мусульманської народності рохінджа.

Аун Сан Су Чжі

Автор фото, Getty Images

У 2019 році Аун Сан Су Чжі довелося виступати в Міжнародному суді ООН в Гаазі і відповідати на звинувачення в геноциді рохінджа. Тоді ж з’явилися заклики позбавити її статусу нобелівського лауреата – однак Нобелівську премію не можна відкликати. Присуджена одного разу, вона так і залишається назавжди пов’язаною з ім’ям конкретної людини.

Інший приклад – прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі. Його нагородили премією в 2018 році за врегулювання конфлікту з сусідньою Еритреєю, а через два роки в Ефіопії почався кровопролитний конфлікт в Тиграї.

У 1994 році лідер Організації визволення Палестини Ясір Арафат розділив премію з прем’єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном та міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом. Один з членів норвезького Нобелівського комітету Каре Крістіансен подав у відставку на знак протесту проти нагородження Арафата.

У 2009 році, на подив спостерігачів, лауреатом премії миру став Барак Обама, який лише незадовго до цього очолив Сполучені Штати. Обаму нагородили авансом, визнавши його “зусилля по досягненню світової гармонії”, а не конкретні досягнення.

Однією з найбільш суперечливих стала премія миру 1973 року, яку отримали держсекретар США Генрі Кіссінджер та північнов’єтнамський політик Ле Дих Тхо за досягнення Паризької угоди по завершенню війни у В’єтнамі. Війна закінчилася тільки через два роки, а Ле Дих Тхо від премії відмовився.

ввс

і

ютос