чи можна довіряти старим словникам

Мовний блог: чи можна довіряти старим словникам

BBC News Україна поновлює мовний блог. Надсилайте ваші запитання на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk

Дмитро Шаварський запитує, чи має право на існування в українській мові слово конюшня? Воно є, зокрема, в словнику Грінченка. Але чи можна довіряти словнику, створеному під керівництвом Російської академії? ‒ запитує читач.

Кожен словник несе на собі відблиск тієї доби, у яку його створювали. У кожному відбито особистість і характер укладачів, з усіма вадами й перевагами.

Словник за редакцією Бориса Грінченка, а саме так коректно його називати, і досі не втратив свого значення, бо до нього повсякчас звертаємося, коли хочемо підтвердити наявність певних одиниць у нашій мові.

Російська академія наук не примушувала укладача цього словника відмовлятися від українських лексем і фразеологізмів, а натомість використовувати ті, що близькі до російських. Такий підхід ‒ це вже винахід пізніших радянських часів.

Проте Борис Грінченко був обмежений часовими рамками: він не міг використовувати українських писемних джерел, що з’явилися після 1870 року. Це була вимога редакції часопису “Киевская старина”, що передав матеріали для укладання. Крім того, Грінченко не врахував здобутків деяких інших українських словників, не зміг використати багатьох видань Наддністрянщини тощо.

Проте немає підстав твердити, що Грінченків словник фальсифікує мову.

Словник Грінченка

Автор фото, Creative Commons 3.0 / Wikimedia / Russianname

За словами Габрієля Маркеса, словник стає застарілим, щойно його віддають до друкарні. Інакше кажучи, жоден словник на світі не може подати всієї лексики мови, не може навіки зафіксувати актуальність чи застарілість слів.

Тому коли мовознавці вирішують, чи нормативна та чи та одиниця, вони звертають увагу одночасно на узус (реальний мововжиток), кодифікацію (закріплення в словниках, підручниках тощо) та частотність.

Обидві лексеми, стайня й конюшня, нормативні в літературній мові, бо закріплені не лише Грінченковим словником, а й багатьма іншими, зокрема сучасними. Скажімо, у Малорусько-німецькому словникові Є. Желехівського та С. Недільського (1886), що був надрукований у Галичині, засвідчено слова конюшня й конярня (з тим самим значенням) (т. І, с. 364). Закидати цьому словникові заангажованість немає жодних підстав.

У каноні української літератури маємо багато творів, автори яких активно використовують або слово конюшня, або стайня.

Проте не в усіх випадках ці слова можна легко взаємозамінювати. Скажімо, у вислові авгієві стайні “щось дуже занедбане, брудне; великий безлад” частіше вживають саме лексему стайня.

Украинский

Терміни

Норма ‒ це елемент, закріплений у літературній мові: мові держави, освіти, науки, церкви; у підручниках і словниках.

Узус ‒ реальний мововжиток, характерний для різних середовищ і не обмежений приписами літературної мови. Він впливає на літературну мову, часом навіть змінює її, проте часто елементи узусу існують паралельно з нормативними.

Украинский
Олександр Скопненко

Автор фото, Олександр Скопненко

Підпис до фото, Олександр Скопненко — автор понад 90 наукових праць з української й білоруської мов, а також співавтор багатьох словників

Відповідаємо далі на запитання киянина Олега Вайди. Яка правильна назва міста ‒Бровари чи Броварі?

Назва Бровари закріплена в сучасних офіційних документах саме в такій формі, мусимо її дотримуватися. Змінити географічну назву поселень або їхню форму може тільки Верховна Рада України.

У минулому на картах та в писемних джерелах назву цього міста фіксували також як Броварі. Наприклад, у Т. Шевченка читаємо: В Броварях //Уже повінчана гуляє // Його Настуся молода!

Проте вже в Правописному словникові Г. Голоскевича (1929) маємо Бровари. Таку форму написання назви міста також засвідчено в першому томі “Енциклопедії українознавства” (1955), що виходила в діаспорі. Іншими словами, між формами Броварі/Бровари тривалий час точилася конкурентна боротьба.

Поки що переміг варіант Бровари.

  • Олександр Скопненко
  • кандидат філологічних наук

і