як українці створили сайт з пошуку роботи, яким користуються у понад 70 країнах

15 років тому двоє українських програмістів, студенти КПІ Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов створили сайт з пошуку роботи Jooble. Зараз він допомагає знаходити роботу та співробітників людям у понад 70 країнах світу.

За даними Similarweb, у травні 2021 року Jooble переглянули 57 млн разів, і в категорії “робота і зайнятість” створений українцями сайт посів друге місце у світі – після пошуковика Indeed, який переважно концентрується на ринках англомовних країн.

За останні роки Jooble стала одним із символів успіху української IT-індустрії.

Яким був шлях розвитку компанії і що її співзасновники розповідають про особливості ринку праці в Україні та світі?

Як створювали компанію

Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов познайомилися ще під час навчання у фізико-технічному ліцеї у Херсоні, брали участь в олімпіадах з математики. А у 2002 році разом вступили до КПІ. З першого курсу вони почали працювати: Роман – в маленькій (на той час) продуктовій компанії, Євген – в аутсорсинговій.

Власне з цього досвіду і з’явилася ідея мати свою справу.

“Протягом кількох місяців роботи розумієш, що у компанії IT-аутсорсингу є якась межа. Розумієш, що можеш стати team lead, керівником напрямку, і наступні 10-15 років заробляти чудові гроші, але робитимеш те, що тобі говорять. Але завжди було бажання робити щось нове, створювати цінність, самому вирішувати завдання, бути повністю власником процесу від початку і до кінця”, – пояснює Євген .

Це усвідомлення змусило його залишити високооплачувану роботу на користь амбітного проєкту, де він заробляв набагато менше, але міг реалізувати власні ідеї.

Ідея створити Jooble прийшла до друзів у 2006 році. Тоді Роман вже мав свою маленьку компанію, і багато часу витрачав на пошук співробітників.

“Сайти з працевлаштування були жахливо незручні, я міг витратити 2-3 години на те, щоб знайти необхідне резюме. Тоді до мене прийшов Женя і сказав: зробімо агрегатор новин, щось на кшталт Ukr.net. А я сказав, ну які новини, хто їх читає? Допоможи мені зробити агрегатор, щоб знаходити людей, тому що це забирає жахливу кількість часу. В такому пінг-понгу народилася ідея створення компанії”, – розповідає він.

Незабаром в гуртожитку КПІ з’явився на світ сайт Jooble, який відрізнявся від інших сайтів з працевлаштування тим, що роботодавець платив не за розміщення вакансії, а за кількість заходів на неї.

Шлях на світовий ринок

Спочатку компанія нічого не заробляла, співзасновники вкладали в неї гроші зі своїх заощаджень та заробітків в інших компаніях.

Замалий розмір українського ринку праці і удар, який по ньому завдала економічна криза 2008-2009 років, спонукала Jooble вийти на світовий рівень. Розпочали з країн СНД та Польщі, яка відразу стала одним з ключових ринків для компанії.

Далі настала черга Азії та Латинської Америки.

“Там менше конкуренції і там легше досягти хороших позицій (порівняно з ЄС та США. – Ред.). Зворотній бік – менше грошей”, – розповідає Роман.

Одним із перших успішних проєктів була співпраця з сайтами пошуку роботи, агрегаторами вакансій, ЗМІ та підприємствами в Індонезії. Роман згадує, як важко було спочатку знайти людей зі знанням індонезійської у Києві, щоб працювати з цією країною. Наразі кількість відвідувань сайту Jooble в Індонезії складає понад 50 000 щодня.

На думку співзасновників компанії, ключовим для успіху Jooble було рішення не запозичувати традиційну модель “pay and pray” (“плати і молися”), коли компанії зразу платять за розміщення вакансії сайтам з пошуку роботи, але це не означає, що вони швидко знайдуть бажаного кандидата або взагалі знайдуть його.

Натомість Jooble дозволяє розміщати вакансії безплатно, а платити лише за кандидатів.

“Ви можете розміщати у нас свої вакансії безплатно. Оплачуєте тільки тих кандидатів, які реально подивилися вашу вакансію і відгукнулися. Ця модель називається “Плата за результат”. Ми беремо гроші, якщо надали кандидата”, – каже Роман.

Успіхи Jooble привернули увагу, і в 2014 році її інвестором стала інвесткомпанія Horizon Capital. Після цього кількість співробітників та кількість переглядів сайту Jooble зросли в рази.

У багатьох країнах, що розвиваються, Jooble вдалося закріпитися, і зараз компанія намагається зайняти кращі позиції у західних країнах, зокрема, в англомовних.

“На багатих ринках більша конкуренція і більше грошей. Тому ми тепер більше зусиль докладаємо у Західній Європі та США”, – пояснює Роман.

Коронакриза навесні 2020 року спочатку завдала удару Jooble, адже чимало компаній відреагували на карантин замороженням найму співробітників або навіть звільненнями.

“Наші доходи впали в кілька разів буквально за місяць і це було боляче”, – згадує Роман.

“Але минув рік, ситуація не те щоб вирівнялася, вона стала кращою, ніж була до карантину. За рік відбулася глобальна адаптація”, – додає він.

Jooble

Автор фото, Jooble

Підпис до фото, У Jooble працюють сотні співробітників

Наразі в Jooble працює понад 500 співробітників. З цього року компанія почала наймати співробітників і на віддаленій основі.

Серед працівників, які відповідають за розробку і вдосконалення сайту є колишні співробітники Samsung та Apple, а також українських аутсорсингових IT-компаній, які раніше надавали послуги західним клієнтам на окремих стадіях розробки додатків та створення сайтів.

“Часто до нас приходять співробітники з дуже чітким запитом – я попрацював в аутсорсі, я навчився, але я тепер хочу працювати у продуктовій компанії”, – розповідає Роман.

Працюють у Jooble також знавці рідкісних (для України) іноземних мов – від португальської та норвезької до індонезійської та японської, адже компанії необхідно співпрацювати з клієнтами з десятків країн і добре розумітися на їхньому ринку праці.

Хто шукає роботу і кого шукають

Співзасновники Jooble розповідають, яка ситуація зараз склалася на ринку праці та хто саме користується їхнім сайтом.

За словами Євгена, в Україні основна категорія людей, які шукають роботу через Jooble – це “блакитні комірці”.

“Дехто навіть не має уявлення, що таке електронна пошта. Вони кажуть: мені син електронну пошту зареєстрував, але вже не пам’ятаю, де вона. Вимагати якихось спеціальних навичок від людей було б самовпевнено з нашого боку”, – розповідає він.

Робітник

Автор фото, Getty Images

В таких умовах Jooble важливо зрозуміти, яку саме роботу шукає людина.

“Ми докладаємо багато зусиль, щоб розуміти за словами, які користувач пише в строку пошуку, які вакансії йому запропонувати”, – каже Євген.

Роботодавці також намагаються знайти через Jooble в основному представників робітничих спеціальностей.

“Вимоги невеликі. Молоді, гарні, адекватні. Для когось важлива фотографія, бо вона демонструє адекватність цієї людини, як вона себе презентує”, – каже Роман.

“Всі хочуть адекватних кандидатів. Але як зрозуміти, що це означає? Той, хто зрозуміє – це буде наступний прорив у працевлаштуванні”, – додає Євген.

В компанії є група модераторів, які відповідають за те, щоб на сайт не потрапляли оголошення про роботу, які порушують законодавство або просто дивні оголошення, яких в досвіді Jooble було чимало.

Наприклад, деякі роботодавці шукали “юриста-парашутиста в райських умовах”, який володіє кількома мовами; вантажника, який мав “якщо не бути цілком тверезим під час виконання роботи, то хоча б таким здаватись”; прибиральника, який мав бути “одночасно другом”; будівельника, готового на “перманентне рабство”. А дехто надсилав навіть оголошення про вакансію у формі вірша.

нерівність

Автор фото, Getty Images

Великою проблемою є відсів роботодавцями кандидатів за статтю або віком.

За словами Романа, роботодавець може навіть не вказувати свої гендерні вподобання у вакансії, але мати їх, і в підсумку люди втрачають час, намагаючись отримати таку роботу.

“Коли не вказують стать, це ще більше часу забирає в пошукача, коли він приходить, витрачає час і йому відмовляють за гендерною ознакою”, – пояснює він.

Ще гірше ситуація з вимогами щодо віку.

“Можемо оцінювати по відгуках шукачів. Приходять сумні повідомлення про те, як важко знайти роботу тим, кому за 50”, – розповідає Євген.

Він зазначає, що така тенденція панує не тільки в Україні.

Водночас в Україні є набагато меншою кількість кандидатів, які претендують на одну вакансію, – за даними Jooble, це приблизно 3 людини на місце. Цим Україна відрізняється від більшості країн, які розвиваються.

“З точки зору шукача, чим більш ринок є таким, що розвивається, тим більше люди готові хапатися за будь-яку роботу. Бразилія, Індія – там домінують запити, хоч помічником кудись влаштуватися, каву або чай розносити. Тобто, якщо їм показати 5 вакансій, вони на всі натиснуть, не особливо читаючи вимоги, не розбираючись”, – розповідає Євген.

Сурабая

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Індонезійці на ярмарці вакансій у місті Сурабая, 2018 рік

“В Індонезії в середньому на одну публікацію роботодавець отримує 300 кандидатів. Це середній показник, а є вакансії, на які претендує понад тисяча кандидатів. В них вже інша проблема, адже не можливо поговорити з тисячею кандидатів”, – додає Роман.

У розвинутих країнах натомість переважає пошук по спеціалізації, за якою людина раніше працювала.

“Україна в цьому плані десь посередині перебуває за поведінкою шукачів”, – каже Євген.

“Коли лякають, що з України всі тікають – це не так”

В Україні невдоволення рівнем зарплат або умовами праці традиційно провокує трудову міграцію за кордон.

Втім, Роман переконує, що за спостереженнями компанії, не йдеться про масовий виїзд.

“Коли лякають, що з України всі тікають – це не так. В усіх країнах є такий тренд – працювати в іншій країні і пересилати гроші додому. Від 2 до 15% пошуку роботи в будь-якій країні припадає на пошук роботи поза межами країнами”, – каже він.

“Тренд працювати в країнах, де можна заробляти більше, – це природне бажання будь-якої людини”, – додає він.

За даними Jooble, робота за кордоном у пошуку українських користувачів сайту складає 6,07%. Для порівняння, серед користувачів з Сербії, де рівень безробіття складає майже 10% і де теж поширена міграція в країни ЄС, доля такого пошуку складає 10,5%.

На думку Романа, найбільше сприяли трудовій міграції наслідки анексії Криму та війни у 2014 році.

“Не стільки навіть 2014 рік, скільки загальна економічна ситуація нерадісна. Після запровадження безвізу ми побачили великий сплеск вакансій”, – каже Євген.

Згідно з даними Jooble, роботодавці в інших державах шукають переважно українців, готових займатися важкою фізичною працею з зарплатою, яка перевищує ту, яку платять в Україні.

“99% вакансій за кордоном – це важка праця. Комбінація, коли в Польщі цілеспрямовано шукають висококваліфіковану людину з України – це одиничні випадки”, – розповідає Роман.

Українки

Автор фото, Getty Images

Підпис до фото, Українські робітниці на зборі врожаю полуниці у Польщі, 2020 рік

Керівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Олена Кірільєвніна розповідає, що найчастіше вакансії для українців пропонують роботодавці з Польщі, Німеччини, Чехії, Литви та Латвії.

“Саме ці країни й мають найбільший попит серед українських пошукачів, які прагнуть працювати за кордоном”.

“Переважно пропозиції роботодавців та пошукові запити про роботу українців у цих країнах стосуються роботи, на яку локальні кандидати влаштовуються неохоче: вантажники, водії, будівельники, опікуни для літніх людей, різнороби, пакувальники, прибиральники, охоронці”, – розповідає вона.

Зарплати на цих позиціях є низькими для громадян більшості країн ЄС, але у 1,5-2 рази вищі за оплату подібної роботи в Україні.

“Тому попит на роботу за кордоном є постійно”, – зазначає пані Кірільєвніна.

Лише під час локдаунів відбувався відтік українських робітників з ринку праці ЄС, але коли наближалося завершення карантину, пошук на вакансії за кордоном одразу зростав.

“Для прикладу, попит на роботу у Польщі у квітні зріс на 36%, в Чехії — 24%, в Німеччині — 31%, у Литві — на 27%. Більшість запитів українських пошукачів стосувались низькокваліфікованої роботи”, – розповідає Олена Кірільєвніна.

Аби запобігти шахрайству, Jooble перевіряє вакансії іноземних роботодавців перед розміщенням.

Олена Кірільєвніна

Автор фото, Jooble

Підпис до фото, Керівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Олена Кірільєвніна розповідає, як перевіряють вакансії іноземних роботодавців

“Менеджери Jooble просять роботодавців надати свідоцтво про реєстрацію компанії, ліцензію на працевлаштування людей за кордоном, перевіряють податкові дані компаній-роботодавців, щоб впевнитись, що компанія не займається забороненим видом діяльності”, – розповідає Олена Кірільєвніна.

Також звертають увагу на скарги робітників та формують списки ненадійних роботодавців.

“Перевіряють і самі вакансії перед публікацією, та не пропускають такі, що мають сумнівний зміст, або в яких не прописано чітко графік роботи, посадові обов’язки, вимоги до кандидата, локація та заробітна плата”, – додає вона.

“Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години”

Доля українського ринку у доході Jooble наразі складає до 2%. Попри те, що за кордоном вдається заробляти набагато більше, в співзасновників компанії немає планів переносити офіс за кордон, або відкривати підрозділи в розвинених державах.

“Ми вміємо заробляти гроші поза Україною, інвестувати їх сюди”, – пояснює Роман.

Він зізнається, що так само, як і багато інших українських підприємців, мріє про еру чесних судів, низького оподаткування та інших комфортних умов роботи, коли, наприклад, можна буде працевлаштовувати іноземців в Україні на тих же умовах, що й українців.

Проте, якими б не були труднощі в Україні, йдеться про особистий вибір.

“Ми любимо Україну, любимо місце, де ми працюємо. Це виходить за межі виключно бізнесових рішень. Це про те, де ти хочеш бути, твоя родина, твої близькі”, – каже Роман.

Співзасновники Jooble також розповідають про плани на найближче майбутнє.

“Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години. Для робітничих спеціальностей шукати роботу тиждень – це вже питання виживання, їхній бюджет не дозволяє ходити на співбесіди та перебирати компанії”, – каже Роман.

“Коли за добу кожна людина зможе знайти роботу за допомогою нашого сервісу, тоді ми будемо задоволені, бо щось змінили”, – додає він.

Робітники складу, Аргентина

Автор фото, Getty Images

Jooble також працює над забезпеченням безпеки шукачів із робітничими професіями, аби вони потрапляли в перевірені компанії з гарною репутацією.

“Якщо людина зможе знайти роботу і не просто роботу, а те, що ми розуміємо як нормальну компанію, де її не кинуть, це буде дуже класно. Ми бачимо це як наш внесок в розвиток економіки цієї країни”, – підсумовує Євген.

ввс

і