Про вакцину. Лонгрід.

В останні дні увагу ЗМІ привернула закупівля вакцини проти COVID. В оцінках закупівлі фігурували такі основні посили:
– Законтрактована вакцина із непідтвердженою ефективністю (спойлер – правда, але це нормально);
– Договірна ціна надто висока (спойлер – неправда, але дійсно є нюанси).
Поза увагою медіа та суспільства лишились інші питання, а саме:
– Переговори МОЗу з виробниками ніби тривають, увага, з травня минулого року, тоді як перший договір укладений лише 30 грудня;
– Акцент у повідомленнях МОЗу, що саме МОЗ “через своє підприємство” уклало договір про закупівлю вакцини. І тут багато несподіваного та неприємного.
Тепер по черзі.
НЕПІДТВЕРДЖЕНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
Станом на середину грудня 2020 року в світі було законтрактовано 7,25 млрд. доз вакцин. На момент контрактування усі вакцини були в статусі кандидатів, не мали опублікованих та підтверджених регулятором результатів третьої фази клінічних випробувань. Країни замовляли вакцину, комплектуючи портфоліо з вакцин різних виробників, на ранніх етапах з метою формування зобовязань з боку виробників щодо поставок вакцини у разі успішної її реєстрації та виконання умов договорів в частині вимог до вакцини.
У цьому світлі контрактування вакцини-кандидата, що знаходиться в кількох тижнях від публікації результатів третьої фази є абсолютно виправданим. При цьому договором була поставлена вимога щодо мінімальної ефективності препарату – не менше 70%, що є суттєво вищим ніж поріг у 50%, встановлений для вакцин з боку FDA, регулятора США.
Отже, замовляти можна вакцину на ранніх стадіях розробки, але до поставки і відповідно приймання від виробника буде допущена лише вакцина належним чином зареєстрована в Україні як ефективний та безпечний імунобіологічний препарат.
ЦІНА
У відкритих джерелах щодо ціни на вакцину CoronaVac (Sinovac) станом на сьогодні доступні дві цифри:
– 59,5 дол. США за дві дози. За такою ціною урядові служби міста Jiaxing (Китай) пропонували вакцину мешканцям міста. Таким чином, вартість однієї дози складала 29,75 дол. США за одиницю. З урахуванням ціни, що має Україна (17,85 дол. США), приводом для занепокоєння ця інформація бути не може.
– 13,57 дол. США за одну дозу. Така ціна буде доступною в Індонезії. Це майже на чверть нижче від ціни вакцини для України. І тут потрібні роз’яснення.
По-перше, Індонезія виступила не просто замовником товару, але заздалегідь запропонувала майданчик для клінічних випробуваньвакцини-кандидата. Державна фармацевтична PT Bio Farma виступила партнером компанії Sinovac для проведення третьої фази клінічних випробувань. Таке партнерство, як правило, включає ранній доступ до інформації, до вироблених обсягів, а також гнучкі умови ціноутворення.
По-друге, Індонезія замовляє не 1,9 млн. доз, як Україна. І навіть не 50 млн. доз, як Туреччина (яка теж, до речі, надала майданчик для проведення клін.випробувань). Індонезія замовила обсяг продукції, еквівалентний 140 млн. дозам вакцини. Очевидно, що переговорна позиція азійців при цьому є в рази сильнішою, ніж в українського закупівельника.
По-третє, Індонезія купує речовину “in bulk”. Тобто вторинне пакування, маркування, контроль серій виконують власне індонезійці. Така закупівельна стратегія, звісно, приводить до здешевшання продукції, оскільки можна обґрунтовано припускати, що вартість послуг державної компанії обмежена або собівартістю, або врегульованою урядом максимальною націнкою.
Тепер щодо порівняння із іншими вакцинами та їхніми цінами. Дійсно є дешевші вакцини. Зокрема, ті, що виробляються за іншими технологіями – векторні, атенуйовані (ослаблений вірус), білкові вакцини. З огляду на різну собівартість виробництва вакцин різного типу, коректнішим буде порівнювати вартість CoronaVac із іншими вакцинами, в основі яких той самий класичний метод інактивації вірусу. Такий метод наразі вважається одним з найдорожчих. Його використовують кілька інших виробників, зокрема, ще один китайський виробник Sinopharm, який публічно декларував вартість двох доз своєї вакцини на рівні 150 дол. США (75 дол. США за одиницю).
Серед переваг вакцин, що містять інактивований вірус, – високий рівень безпеки вакцини, простіші умови траспортування та зберігання. Для України цей аргумент має особливе значення.
Що залишилось поза увагою суспільства.
ЧОМУ ТАК ПІЗНО
Міністр Степанов з весни, протягом всього літа, осені декларував, що веде переговори з виробниками вакцин. Поки ним велись переговори, значні обсяги в достатній кількості для забезпечення колективного імунітету свого населення змогли замовити не тільки Канада, США, країни ЄС, інші країни Великої Двадцятки, але і Мексика, Чілі, Єгипет, Аргентина, Тайланд, Еквадор, Коста-Ріка, Панама, Ліван, Перу, Філіпіни, Мороко, Малайзія тощо. При цьому здебільшого кожна з країн має портфоліо з вакцин.
Повертаючись до цифри у 7,25 млрд. замовлених вакцин глобально – у середньому в світі на 1 людину замовлено 1 дозу вакцини. Таким чином, для України сьогодні виробники мали б зарезервувати 40 млн. доз вакцин, щоб ми не були в світових аутсайдерах. За винятком 8 млн. доз по COVAX, замовлення на комерційній основі мало б сягнути 32 млн. доз.
Натомість станом на 29 грудня мали 0.
За цей час, з весни по сьогодні, потрібно було:
– підписати принаймні 4-5 угод із кількома виробниками, що виробляють вакцини за різними технологіями (РНК/ДНК, інактивований вірус, послаблений вірус, векторна вакцина, білкова вакцина). Портфоліо важливе, бо наразі невідомо і не може бути достеменно відомо, яка саме (які саме) вакцини зрештою покажуть найбільшу ефективність у створенні стійкого колективного імунітету;
– прописати чіткий і вичерпний перелік вимог до вакцини, які, в разі невиконання виробником, стають підставою для неприйняття товару;
– у разі проведення попередньої оплати щоразу передбачати застосування фінансових інструментів повернення та/або невикористання перерахованих коштів (зокрема, надання банківської гарантії, робота через акредитив або спеціально відкритий ескроу-рахунок тощо).
Що ми мали натомість.
Тільки 10 грудня МОЗ уповноважило ДП на проведення закупівлі. У цей самий день ДП повідомило виробників вакцин-кандидатів про це рішення та проінформувала про намір замовити певний обсяг вакцини.
Станом на 18 грудня з кількома виробниками вівся діалог щодо укладання договорів про поставку в найкоротші строки. Така комунікація була якісно підтримана уповноваженими представниками МОЗ.
Але не міністром.
“МОЗ УКЛАВ ДОГОВІР”
Далі цікавіше.
21 грудня Степанов на нараді в премєр-міністра раптом повідомляє, що країна в небезпеці через зрив переговорів з виробниками вакцин, бо ДП вимагає, увага, банківську гарантію на передоплату. Премєр-міністр, сприйнявши інформацію за тривожний сигнал, зв’язався зі мною телефоном, повідомив, що своїми діями ми наражаємо країну на небезпеку та доручив працювати з ринком виключно через МОЗ. Степанов цього ж дня підтвердив, що всі дії щодо закупівлі вакцини мають погоджуватись МОЗ.
Уже пізніше стало відомо, що Степанов на нараді в Дениса Шмигаля говорив про одного з виробників, з яким ми дійсно були на фінальних етапах перемовин щодо укладання угоди, до якого ми дійсно зробили запит щодо готовності надати банківську гарантію на передоплату, про що Степанову стало відомо.
Чи-то через нерозуміння специфіки функціонування фінансових інструментів, чи-то із умислом усунути ДП від прямих переговорів, міністр видав цю нашу вимогу до постачальників як загрозу зриву.
Іронія в тому, що:
– Виробник, про якого говорив Степанов, підтвердив у той самий день, що був готовий дати банківську гарантію на передоплату;
– Постачальник, який нами був законтрактований зараз (Лекхім), теж надав банківську гарантію на всю суму передоплати. Наразі це є одним з ключових аргументів, чому українці можуть не хвилюватись за кошти.
21 грудня до кінця року залишалось 8 робочих днів. Достукатись до премєр-міністра з метою роз’яснення реальної ситуації мені не вдалось. Вступати у конфронтацію зі Степановим щодо його зловживанням службовим становищем означало, що, зокрема:
– за бюджет 2020 року ми точно нічого не законтрактуємо;
– перший контракт за бюджет 2021 року ми зможемо підписати не раніше лютого;
– громадяни України отримають доступ до вакцини із запізненням у щонайменше два місяці.
Тож, виконуючи усне доручення міністра, в наступні дні ми надіслали в МОЗ наші пропозиції правок до договорів про закупівлю вакцини з кількома постачальниками на погодження, як того вимагав Степанов.
Станом на ранок 28 грудня ми отримали відповідь та зелене світло лише по одному. З ним і був укладений договір.
Чи правильно було його укладати в тих умовах, в яких ми опинились? Так.
Зволікання і відповідно зрив контрактування в грудні означав би відтермінування поставок вакцини для майже 1 млн. наших співгромадян групи ризику. Це сотні збережених життів. Це тисячі громадян, яким не доведеться брати лікарняний через тимчасову втрату працездатності.
Чи в межах цієї закупівлі було дотримано принципу розділення функцій політичного органу (МОЗ) та закупівельної агенції (ДП) задля уникнення в т.ч. зловживань повноваженнями? Ні.
Міністр, по суті, сам визначив постачальника. За моєю інформацією, Україна могла отримати ціну щонайменше на 1 дол. США нижчу від фінальної, якби ДП вело переговори самостійно, створивши конкуретний тиск на постачальника. Станом на сьогодні ми дійсно могли мати вже два контракти, а не один, по двох різних вакцинах.
Чи ми будемо продовжувати працювати в такому форматі? Ні.
По-перше, МОЗ не має досвіду закупівель товарів медичного призначення. Усі закупівлі МОЗу останніх років – це канцелярія, інтернет, ремонтні роботи по офісу тощо. Для потреб системи охорони здоров’я в минулому році Степанов провів лише одну закупівлю, а саме костюмів біозахисту імпортного виробництва. Дуже «вдало» провів: кошти були переплачені, партії не прибули вчасно, товар не пройшов сертифікацію за відповідним тех.регламентом. МОЗ зрештою був змушений звертатись із формальним позовом до суду із вимогами до постачальника.
По-друге, МОЗ в принципі не повинен займатись закупівлями. Функціонування окремої закупівельної агенції і є запорукою наявності достатньої експертизи, розуміння ринків, організаційної спроможності для реалізації подібних складних закупівель. ДП насправді за кількома договорами вже працює і з Pfizer, і з AstraZeneca по закупівлях онкологічних та інших препаратів.
І по-третє. МОЗ не може концентрувати в собі повноваження щодо визначення предмету закупівлі і одночасно визначення контрагента по його поставці. Надто велика спокуса для чиновників, що за роки важкої роботи на державних посадах напрацювали ролекси та бреге, лексуси та рендж-ровери. Неприємно, коли країну і всіх платників податків тримають за дурнів.
Від січня місяця єдина функція, що її виконує МОЗ стосовно закупівлі вакцини, має полягати в комунікації – підтверджувати, якщо звертатимуться, виробникам вакцин повноваження ДП щодо контрактування вакцини.
Підігравати далі міністру Степанову в його бездарних спробах вести переговори, розділяючи з ним відповідальність за провал у передзамовленні вакцин, я не планую.
Короткий довідник того, як МОЗ буде реагувати на цей допис (цитати з брифінгів та інтерв’ю Степанова):
“У нас є чіткий план”,
“треба просто виконувати”,
“згідно чинного законодавства”,
“дайте грошей”
“блядь”
П.С. Окремо кілька слів про російську вакцину-новічок “Sputnik V”.
Не буду зупинятись детально на сумнівності процесу розробки та випробувань цієї вакцини-кандидата, зокрема, на тому, що московський Інститут Гамалеї розпочав розробку одним з останніх, але оголосив про успішне завершення другої фази випробувань першим влітку минулого року. При цьому з третьої фази він досі не вийшов з оприлюдненими результатами.
Не буду зупинятись на тому, що покладатись на державну російську організацію в умовах російської збройної агресії проти України в питанні забезпечення епідемічного благополуччя всієї країни – це невігластво, як мінімум.
Зупинюсь лише на тому в сегменті векторних вакцин, якою і є російська вакцина-кандидат, є значна конкуренція. 18 виробників по всьому світу знаходяться на тому чи іншому етапі розробки. Серед них є такі авторитетні гравці міжнародного фармацевтичного ринку, як AstraZeneca, Johnson & Johnson та інші. При цьому AstraZeneca вже має дозвіл на використання в низці країн включно із Великобританією.
Тобто наразі для замовлення російського продукту, в сегменті якої є дешевші, ефективніші, надійніші вакцини, немає жодних раціональних підстав.

і