Марина Іванова відкриває виставку моди у Межигір’ї

У Києві є дуже  цікавий приватний  музей  – музей історії моди з унікальною колекцією міського одягу.

Власниця музею – Марина Іванова, колекціонерка, дослідниця історії моди, музейниця, яка  десятки років доводить, що Київ – європейське місто зі своєю особливою культурою, зі своїм колоритом.

Марина довгі роки ретельно відбирає зразки одягу київських модниць ХІХ-ХХ століття: плаття, капелюшки, рукавички, сумки, прикраси, мережево, штучні квіти, різні  аксесуари.  Колекція нараховую не одну сотню цінних  експонатів, яким  місце у державному музейному  фонді України.

Вона неодноразово зверталась до влади з пропозицією передати свою колекцію до державного фонду і відкрити музей моди.  Але, чиновники  не хочуть визнавати історію української міської культури –  їм легше звітуватися  парадом вишиванок, вдягнути всіх в шаровари та у віночки.  Хоча Київ завжди був   європейською столицею з дивовижною історією.  Проте, у мізках   панує історичний хаос і живе комплекс меншовартості.

Відмови щодо співпраці з державою  Марину Іванову це не зупиняють – вона продовжує за власний рахунок збирати колекцію,  відкривати  виставки, проводити майстер-класи, різні презентацій. Зараз вона готує книжку про міську моду, шукає спонсорів та меценатів.

Ця осінь для  Марини теж  виявилось вдалою –  24 вересня вона відкриває  виставку жіночого та дитячого одягу  у Межигір’ї – в тому, звідки втік  Віктор Янукович.

У гостьовому будиночку, що стоїть серед озер та водограїв, музейниця   оформила  дві експозиції: «Паркова прогулянка» та «Традиційні весільні вбрання  киянок кін ХІХ- поч. ХХ ст.».  Стародавні плаття,  рукавички, капелюшки, парасольки, аксесуари  – все це наповнило  вишуканою  аурою зали  гостьового будиночку, який довгий час чекав своїх  відвідувачів.

Після відвідування  виставки мені теж захотілось зняти марлеву маску, вдягнути найкраще плаття, взяти красиву сумочку  і піти на прогулянку  до осіннього парку на пікнік,  вдихнути запах  прілого листя,  почитати легенди Києва. Осінь – фантастична і романтична. І ніякий COVID йому не завадить!

Одне  прикро – виставка Марини Іванової працює всього два місяці.  А потім  плаття  повісять до шафи, присиплять нафталіном,  а  їхня господиня знову буде шукати приміщення для нових виставок.

Невже нікому не цікава старовинна колекція? Від постійних  переїздів вона витріпується, стара тканина рветься, а  Марини Іванова кожного разу бідкається як її зберегти для нащадків.

Попереду чергові вибори. Може хоч цього разу  колекціонерка достукається до нової влади.  Шкода, якшо ця колекція  загине – київська  міська  культура так і залишиться на рівні шароварщини.  А ми хіба  цього варті?

Н.Іванченко

і

цікаве