“короновірус у моїй родині”

Історія на тему “короновірус у моїй родині”.

В останні дні квітня у чоловіка піднялася температура – без кашлю й нежитю. Пишемо на вайбер сімейній лікарці: що робити, чи здавати тест на ковід?

Вона каже, що на ковід не схоже, радить тепле пиття тощо. Через два дні температура піднялася в мене. Знов пишемо лікарці, вона вирішує таки зробити тест і запрошує прийти до неї для цього через кілька днів. Доки настав день тесту, температура в нас обох зникла (в чоловіка вона була 5 днів, у мене – 3 дні, максимальна 38’6 без жодних інших симптомів). Наш 5-річний син не захворів узагалі.

Отже, прийшли ми до поліклініки і здали плр-тест, який направили до державної лабораторії і сказали чекати 3-6 днів. Ми чекали 9 (!) днів. Через 9 днів прийшов результат… позитивний!

Усі симптоми хвороби давно зникли, але розпочався квест під назвою ” дочекайся негативного результату”. Три чи чотири рази ми здавали тест у поліклініці, чекали по 10 днів і отримували позитивний результат: вірус є! Один із аналізів чоловіка ще й виявився “бракованим”, щось із ним було не так і довелося додаткові 10 днів чекати…

Врешті лікарка не витримала і порадила звернутися в приватну лабораторію.

У приватних лабораторіях такі тести коштують по 1500 – 2000 грн. Найдешевшою виявилася ДНК-лабораторія, де тест коштував 700 грн. Ця лабораторія нарешті дала негативний результат на наступний же день і оголосила, що ми здорові.
До чого це я?

Якщо цей ковід такий страшний, що треба на кілька місяців усе закрити і все заборонити, може, можна б якось так організувати роботу лабораторій, щоб не чекати результат по 10 днів і не платити 700 грн, щоб закрити лікарняний?

Таке…

Світлана Богдан

і

цікаве