УГОДИ МІЖ ВІЙСЬКОМ ЗАПОРОЗЬКИМ ТА КОРОНОЮ ПОЛЬСЬКОЮ

тисни – підтримай




СТАЛИ ВІДОМІ ПОЛОЖЕННЯ МАЛОВІДОМОЇ УГОДИ МІЖ ВІЙСЬКОМ ЗАПОРОЗЬКИМ ТА КОРОНОЮ ПОЛЬСЬКОЮ 1617 РОКУ!
Переговори між польською делегацією на чолі з великим коронним гетьманом Станіславом Жолкевським і усім Військом Запорозьким в особі гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного й козацької старшини відбулися в жовтні 1617 року в урочищі Стара Ольшанка (поблизу сучасного села Ольшаниця на Київщині) над Россю й завершилися підписанням двох документів.

Перший був оформлений у вигляді “Комісарської трансакції з запорозькими козаками” і був актом королівської милості, наданий українському козацтву та підписаний урядовцями Речі Посполитої. “Далі ми (С.Жолкевський та інші урядовці – Т.Ч.) їм [козакам] оголосили волю Його Королівської Милості, щоб у державах його милості короля нічого через них не було такого, що могло б спричинитися до чиєїсь шкоди, утисків, кривди; щоб на сусідні держави турецького султана не нападали, щоб не порушували замирення і пактів, здавна укладених між Його Королівською Милістю і Короною і турецьким султаном…; щоб на певних місцях [лишаючись] служили вони його Королівській Милості і Речі Посполитій, попереджаючи про [появу] ворога держави, охороняючи переправи, як то робили їх предки… Призначили ми їм від імені Його Королівської Милості тисячу злотих і 700 локтів сукна на рік…” . Отже, йшлося про прикордонну службу козацтва на користь Польсько-Литовської держави з отриманням за неї певної платні. Однак цю службу мали нести лише одна тисяча козаків, хоча їхня загальна кількість на той час становила близько 40 000 чоловік .
Згідно з положеннями цього акту, козаками мав управляти “старший”, який призначався б королівським універсалом. Ті, хто не увійшов до реєстру та не підкорявся “старшому”, мав “не вигадували нових юрисдикцій там, де хто живе, своїм панам і начальникам були покірні” .

Зі свого боку П.Конашевич-Сагайдачний разом із старшиною підтвердив наступні пункти підданства королеві Сигізмунду ІІІ в “Листі від запорозьких козаків” на ім’я великого коронного гетьмана. Вже на його початку відзначалося, що польські комісари “утискали наші (козацькі. – Т.Ч.) права, надані нам Його Милістю Королем” .

Українська сторона погоджувалася з усіма положеннями запропонованого їм “акту милості”, окрім двох пунктів, щодо яких козаки лишали за собою право “клопотатися” перед королем. Отже, “колективний васал” Військо Запорозьке погоджувався служити своєму сюзеренові за таких умов: 1) не чинити свавільств на землях, що належали польському королеві; 2) не нападати на сусідні держави без королівського дозволу; 3) мати право обирати собі старшого за пропозицією короля; 4) не виходити із своїх “звичних” місць на “волость” й “захищати переправи” на користь короля; 5) відлучити від себе новоприбулих “міщан” та не приймати їх до війська в майбутньому . Щодо обумовлення інших двох пунктів, то вони були такими: по-перше, це було “клопотання” перед королем і сеймом про збільшення реєстру, і, по-друге, (гадаємо, це положення було найголовнішим серед усіх названих) “…щодо наших вольностей, які нам святої пам’яті Їх Милостями Королями надані (Сигізмундом ІІ і С.Баторієм – Т.Ч), а його Королівською Милістю Паном Нашим Милостивим тепер правлячим (Сигізмундом ІІІ – Т.Ч.) підтверджені, щоб вони при нас лишалися цілими і непорушними, також за собою право клопотатися перед Його Милістю Королем і всією Річчю Посполитою залишаємо…” .
Таким чином, започатковується традиція провідників Війська Запорозького зсилатися на “вольності”, надані в межах Речі Посполитої королями Сигізмундом ІІ і Стафаном Баторієм…
Зображення:

1) Козаки та поляки на саркофазі гетьмана С. Жолкевського у Жовкві.1620-ті роки. Музей Народовий у Варшаві; 2) Оригінальний підпис гетьмана Петра Сагайдачного. АГАД Варшава.
Автор: доктор наук Тарас Чухліб

Yottos