ЗОЛОТИЙ АВСТРІЙСЬКИЙ ДУКАТ

ДЛЯ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАКА ТА ПРОСТОГО УКРАЇНЦЯ БУЛО ЗА ЧЕСТЬ МАТИ У СЕБЕ В КИШЕНІ ЗОЛОТИЙ АВСТРІЙСЬКИЙ ДУКАТ!
Протягом довгого часу певна кількість земель України входила до складу Австрійського цісарства, а в Козацькій державі за золотий дукат Габсбурга можна було купити не одного коня! Яким же був устрій тогочасної супердержави Європи?
Близько 300 світських і духовних князівств та півтори тисячі самостійних рицарських володінь існували на середину XVII ст. в межах т.зв. Священної Римської імперії німецької/австрійської нації (інші назви – Священна імперія, Австрійський дім, Австрійська імперія, Австрійське цісарство, Габсбургська монархія, Імперія Габсбургів тощо), яка була мультиетнічним державним утворенням.. Більшість з цих князівських і рицарських володінь довгий час перебували в різній стадії васальної залежності від імператорського дому Габсбургів, і лише Вестфальський мир 1648 р. встановлював територіальний суверенітет австрійських/німецьких князів з правами укладати союзи між собою та іноземними державами . Єдиним обмеженням була заборона союзів направлених проти імператора. По суті, Священна імперія була конфедерацією великої кількості середніх і дрібних земельних володінь, королівств, князівств, курфюрств, герцогств, ландграфств, володінь імперських лицарів-васалів та вільних міст, які були справжніми державами в складі Імперії . Гасло «Австрія має володіти усім світом» (“Austriae est imperare orbi universo”), яке імператор Фрідріх ІІІ Габсбург (1437–1493 рр.) у вигляді абревіатури AEIOU додавав до свого підпису, було актуальним для володарів імперії і протягом наступних століть. Володар імперії уособлював у собі дві різні владні функції: з одного боку, він був австрійським/ німецьким королем, а з іншого – потенційним володарем усього західного християнського світу . На обгрунтування останньої тези (про вічність Римської імперії та влади її цісарів) і насадження її в суспільній свідомості була направлена майже вся тогочасна західноєвропейська політична думка.

Надмогутньою Священна імперія стала за панування Карла V Габсбурга , коли об¢єднала під своєю владою території Австрії, Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Італії й стала наднаціональним державним утворенням. Від часу зречення у 1556 р. Карла V дім Габсбургів поділився на дві самостійні гілки – іспанську та австрійську. У різний час під владою австрійських імператорів перебували Чехія, Угорщина, Трансільванія, частина Хорватії. Незважаючи на всю свою велич, всередині Священної імперії, як дослідив історик Борис Поршнєв, існував ряд серйозних протиріч: державних – між імператором і князями; релігійних – між різними конфесіями; національних – між німцями/австрійцями, слов¢янами, угорцями та ін.; соціальних – між суспільними верствами і групами тощо . Одним із протиріч, на думку науковців, було те, що політична еволюція Австрійської імперії відбувалася в напрямку все більшої територіалізації, тобто зростаючого повновладдя місцевих князів. Це, проте, зміцнювало владу імператора як космополітичного християнського “володаря всіх володарів” (“Augustissimus”) . Саме за правління Карл V Габсбурга відновлюється традиція коронування володарів Австрії на імператорство Папою Римським, що й відбулося у 1530 р. Треба відзначити, що незважаючи на окремі періоди непорозуміння і навіть ворожнечі між Священною імперією й Ватиканом у наступні роки, Апостольська столиця завжди підтримувала Відень у його боротьбі з Османською імперією. На відміну від католицького Риму довголітнім суперником Австрійської імперії й союзником Стамбула та навіть ініціатором багатьох османських походів вглиб Європи виступало Французьке королівство.
Зображення: 1) Золотий дукат Фердинанда ІІІ Габсбурга. Початок 16 ст.
Автор – доктор наук Тарас Чухліб

і