Що ж, у новорічну річ нам був проголошений маніфест.
Політичний, ідеологічний маніфест.
Чіткий і однозначний.
Про економіку сказати нічого (вона ледве дихає), олігархи стали ще сильнішими, інституції держави остаточно перетворені на фарс.
Тому — усі ритуальні розшаркування перед «войовничою меншістю» в сторону. Тому — однозначна ставка на максимальну мобілізацію проросійського і радянсько-культурного електорату.
Хай живе «какая разніца»!
Суть «какой разніци» — головне, щоб не Україна і не українською.
«Какая разніца» — це давай уже по-русскі, хватіт уже.
«Какая разніца» — це нас рассорілі з братьямі палітікі.
«Какая разніца» — це путінський «адіннарот».
«Какая разніца» — це всевладдя олігархату у пограбованій і зазомбованій країні.
«Какая разніца» — це бідність, відсталість і втрата держави.
Але для нас є різниця. Бо ми — українці. І це у серці, а не у паспорті.
І ми не віддамо свою країну нікому.
Різниця є.