Дві платіжки за газ: навіщо це все і як це працює у Німеччині

  • admin
  • 09.02.2020
  • Коментарі Вимкнено до Дві платіжки за газ: навіщо це все і як це працює у Німеччині

Перші платіжки за газ у новому році обурили багатьох українців. Не всі погоджуються з виставленим рахунком за доставку блакитного палива. Звідки взагалі взялися дві платіжки і як платять за газ у Німеччині – у статті DW.

За доставку газу українці тепер платять окремо За доставку газу українці тепер платять окремо

Українці тепер отримують не одну, а дві платіжки за газ. До рахунку за спожите паливо додався ще й рахунок за його доставку. Сплачувати треба незалежно від спожитих обсягів. Тобто, навіть якщо власники будинку тимчасово не проживають і не використовували газ – за доставку все одно доведеться платити щомісяця. Вартість доставки розраховується, виходячи з обсягів споживання за минулий рік. Цей обсяг ділиться на 12 місяців і множиться на тариф відповідного облгазу.

Ціни дуже різняться

Вартість доставки газу сильно варіює залежно від регіону і складає від 28 копійок до 2 гривень без ПДВ за кубометр газу. За даними “Регіональної газової компанії” (РГК) бізнесмена Дмитра Фірташа, яка управляє двома десятками операторів газорозподільних мереж (облгазів), для домогосподарств з плитою та колонкою щомісячний платіж за доставку не перевищує 16 гривень. За підрахунками РГК, найбільші суми в платіжках у Миколаєві, Чернівцях та Івано-Франківську. А найменші рахунки отримують жителі Харкова, Кривого Рогу і Дніпра.

Власники квартир платять в рази менше за власників приватних будинків. Наприклад, житель Вінницької області Вадим Когут, який має приватний будинок, отримав січневу платіжку за доставку газу у розмірі 385 гривень, а за рік йому потрібно заплатити 4630 гривні. Але вінничанина вразила не так сума, як сам факт платіжки. Адже, його будинок новий і в ньому ще жодного разу не користувалися газом.

Експертка Реанімаційного пакету реформ Тетяна Бойко пояснює, що для розрахунку береться обсяг газу спожитий за минулий газовий період. Але якщо на лічильнику був нуль, то враховується так зване планове споживання. “Є певні нормативи, які визначають скільки теоретично могло б споживати домогосподарство. Я вважаю, що такий підхід є хибним. Тим більше, що будинок не використовує газ. Тому величезна кількість скарг в Національну комісію,  що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) вже є і ще буде”, – зазначила експертка.

За словами Бойко, більш справедливим був би комбінований підхід, коли в тарифі є невелика постійна частка, а решта змінна з прив’язкою до фактичного обсягу споживання.

Мета створити конкуренцію

Розділити функції доставки, зберігання, видобутку і продажу газу Україна зобов’язалася в рамках асоціації з ЄС. Мета такої реформи – створити передумови для рівної конкуренції енергопостачальників на українському ринку.

DW.COM

Згідно з європейським досвідом, така конкуренція забезпечує споживачам нижчі ціни. 2015 року в Україні був прийнятий закон “Про ринок природного газу”, який розділив функції поставки і розподілу газу. Продаж блакитного палива стали здійснювати спеціальні компанії-постачальники, а обласні та міські газові компанії перетворилися на операторів газорозподільних мереж. Тобто, так звані “облгази” почали займатися лише доставкою.

Хоча на практиці в Україні підприємства поки що здебільшого лише умовно розділилися на облгаз і облгаззбут – юридично дві різні компанії часто мають одного власника. “Розділення відбулося де-юре. Адже, в більшості компанії одного власника і закуповують, і доставляють газ. Це компанії бізнесмена Дмитра Фірташа”, – зазначає Бойко.

Логіка відокремлення доставки газу від його продажу полягає в тому, щоб дозволити споживачам змінювати компанію-постачальника так, як, скажімо, інтернет-провайдера. Однак на практиці ціни можуть впасти завдяки конкуренції лише тоді, коли на ринок прийдуть нові гравці.

Непотрібні платіжки і потрібне підвищення

Європейська практика передбачає лише відокремлення функцій, а виставлення кінцевим споживачам газу щомісяця двох окремих рахунків – саме український винахід. Тетяна Бойко вказує на рекомендацію Ради європейських регуляторів про те, що має бути одна платіжка, адже це зручніше для споживачів.

Підтримання мереж у належному стані потребує значних ресурсів Підтримання мереж у належному стані потребує значних ресурсів

Невдоволення споживачів новим підходом до розрахунків за газ посилюється тим, що одночасно з розділенням платіжок відбулося й підвищення вартості доставки газу. З січня 2020 року НКРЕ збільшила її на 30%, але очікується продовження. “Прибутки облагазів збільшилися. Це пов’язано з тим, що НКРЕ підвищив плату за доставку на 30%. І вона зросте ще в липні. Загалом, в порівнянні з минулим роком тарифи зростуть вдвічі”, – зазначила Бойко.

Підвищення тарифу, за словами експерта Офісу ефективного регулювання (BRDO) Антона Зоркіна, є виправданим. Адже тариф давно не переглядався, а за цей час значно зросли витрати, зокрема зарплати персоналу, відповідального за підтримання мереж у належному стані. “Далі стримувати приведення вартості доставки до економічно обґрунтованого рівня було неможливо”, – зазначив він.

Міністр дає задній хід

Суспільний резонанс вже змусив українських можновладців вжити кроків для зниження градусу невдоволення. Так, міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель заявив, що наразі уряд працює над створенням єдиної платіжки за доставку та споживання газу.

“Регулятор у нас незалежний, він має забезпечити баланс інтересів споживачів і галузі, але зараз напрацьовується, щоб не було окремих платіжок за доставку та за споживання газу. Щоб це була окрема величина, а не дві платіжки, щоб не дратувати українців”, – сказав міністр.

Але сплачувати за доставку все ж таки доведеться, навіть, якщо не користуватися газом. За словами Оржеля, це потрібно для того, щоб підтримувати систему в робочому стані. Щоправда, голова комітету Верховної Ради з питань енергетики Андрій Герус пообіцяв звернутися до НКРЕ з проханням встановити мінімальну плату, якщо газ споживається мінімально або не споживається взагалі.

Німеччина: одна платіжка на рік

Сумніви у раціональності нового способу оплати послуг газопостачання лише посилюються, якщо порівняти українську практику з німецькою. Німці знімають показники лічильника лише раз на рік і лише раз на рік отримують платіжки. Залежно від спожитого обсягу за попередній рік, розраховується оплата на наступний – розбита на 12 рівних частин. Таким чином, споживачі оплачують однакову суму і взимку, коли споживають багато, і влітку, коли не споживають мало або нічого. Це дозволяє згладити ціновий шок у період пікового споживання.

Якщо наприкінці року покази лічильника констатують збільшення споживання порівняно з попереднім роком, споживач доплачує різницю і на наступний рік платить вищу суму. Якщо ж йому таки вдасться знизити споживання, переплачені кошти повертаються і сума місячних платежів зменшується. Чи будуть українські облгази повертати переплачені кошти за доставку, поки що незрозуміло. DW наразі не отримала від Регіональної газової компанії і від НКРЕ відповідь на запит щодо цього питання.

Сотні тарифів на вибір

Щомісячна плата в Німеччині, як правило, автоматично знімається з рахунку – нічого заповнювати і оплачувати не треба. У Німеччині вже багато років діє ринок газу, і споживач може обирати постачальника, який пропонує вигіднішу ціну. Пересічно, змінивши наприкінці року постачальника німці можуть заощадити від 100 до 300 євро на рік.

Німецький портал порівняння тарифів на газ та електроенергію Для того, щоб змінити постачальника газу або електроенергії у Німеччині, можна порівняти тарифи на спеціалізованих порталах і оформити онлайн-заявку за 15 хвилин

Посеред року ціна для споживача не може змінитися – незалежно від зміни закупівельних цін на ринку і від підвищень тарифів на доставку. Постачальник зазвичай гарантує ціну, як мінімум, на рік. Тариф на доставку, погоджений з регулятором, завжди закладений у кінцеву ціну і становить у середньому близько чверті від кінцевої ціни. Ще приблизно чверть у структурі ціни – різного роду податки і збори. Але розрахунки постачальника з оператором мереж  – це не головний біль споживача. А тарифи є однаковими для всіх споживачів – незалежно від того, чи вони проживають у багатоквартирному будинку, чи у приватному.

Однак повністю безкоштовною доставка газу не буває і в Німеччині. Навіть ті, хто майже нічого не споживає, платить постачальнику річну мінімальну фіксовану ціну, з якої, зокрема, покриваються фіксовані витрати. Фіксований мінімальний платіж дуже варіюється – від 50 до 250 євро на рік. Як правило компанії, які пропонують мінімальну річну “абонплату”, вимагають значно вищу плату за кожен спожитий кіловат. Залежно від очікуваного обсягу споживання, споживач обирає собі вигідні умови серед десятків постачальників і сотень тарифів.