хіт-парад космічних лайфхаків

  • admin
  • 16.04.2019
  • Коментарі Вимкнено до хіт-парад космічних лайфхаків

Щоби викрутитися з халепи або й запобігти смертельній небезпеці, астронавтам часом доводилось вигадувати химерні речі – і власноруч втілювати свої винаходи у життя. Ось наш хіт-парад космічних лайфхаків.

“Х’юстоне, у нас проблема”. Цією безсмертною фразою нині кличуть на допомогу не лише у космосі, а й скрізь на Землі.

Космічні польоти завжди продумані до найменших дрібниць; кожна дія і процедура виконується згідно з інструкціями.

Та часом і там не уникнути халеп і надзвичайних ситуацій. Деякі з них вдається побороти завдяки роботі високотехнологічних сенсорів і обладнання, інші – у співпраці з колегами з Центру керування польотами.

Втім, іноді єдине, що лишається астронавтам – це закачати рукави і швидко придумати рішення, використовуючи підручні матеріали. Що тільки вони не в’язали вузлами і не клеїли скотчем, аби не осоромитися – а часом і для того, щоб урятуватися від загибелі!

Вшановуючи космічних мандрівників, які зберегли ясність думок за обставин, що викликали паніку в багатьох із нас, пропонуємо вам хіт-парад їхніх найкмітливіших вигадок-саморобок.

5. Мухобійка з “Діскавері”

 

Якщо космічні дослідження програми “Спейс Шатл” колись і нагадували початок фільму “Гравітація”, то це на початку 1980-х.

Щоправда, астронавти навряд чи виглядали так само суворо, як Джордж Клуні з його квадратним підборіддям, та вони регулярно прогулювались відкритим космосом, копирсалися в супутниках і загалом цікаво проводили час.

У квітні 1985 р., за дев’ять місяців до трагічної загибелі “Челленджера”, екіпаж шатла “Діскавері” зробив спробу запуску супутника Leasat-3. Той поплив собі від шатла, але за кілька хвилин стало ясно: щось не так. На супутнику не розкрилися антени.

Щоби не кидати напризволяще апарат вартістю 85 млн доларів, екіпаж сконструював аж ніяк не високотехнологічний пристрій, який охрестили “мухобійкою”.

З його допомогою астронавти сподівались активувати вимикач на боці супутника; а виготовили його з пластикових обкладинок від довідників, клейкої стрічки і металевої штанги.

Астронавти Девід Ґріґґс і Джефф Гоффман здійснили позаплановий вихід у космос, щоби прикріпити “мухобійку” до механічного маніпулятора, а Рі Седдон спробувала розштурхати супутник. На жаль, його антени так і не розкрилися.

Та не все пропало. Під час іншого польоту в серпні астронавти Джеймс ван Гофтен і Вільям Фішер, працюючи у відкритому космосі, прилаштували до супутника Leasat-3 новий модуль й успішно вивели його на орбіту.

4. “Москва, у нас проблема”

О 12:05 25 червня 1997 р. космонавт Василь Циблієв готувався до ручного стикування безпілотного транспортного корабля “Прогрес”, що прибув з Землі до космічної станції “Мир”. Та раптом “Прогрес” зник з поля зору. Поки Циблієв зрозумів, що щось пішло не так, було вже надто пізно.

Чорна брила “Прогресу” протаранила бік станції.

 

Станцію струсонуло, і спрацювала аварійна сигналізація. У кораблі утворилася вибоїна, що призвело до різкого падіння тиску по всій станції.

Потерпаючи від страшного болю у вухах, американський член екіпажу Майкл Фоул, згідно з аварійними інструкціями, попрямував до капсули “Союз”, якою можна було втекти з ушкодженої станції. Та його колеги Василь Циблієв і Олександр Лазуткін вирішили діяти інакше.

Лазуткін був переконаний, що “Прогрес” врізався у модуль під назвою “Спектр”, і вирішив, що єдиний порятунок – у тому, щоб ізолювати цей модуль.

Тож він швидко почав від’єднувати численні кабелі, що тяглися через стиковочний люк “Спектра”. Однак деякі з них ніяк не виходило від’єднати.

У відчаї, Лазуткін схопив маленький столовий ніж й завзято перепиляв останні кабелі, а тоді закрив кришку люка.

Це далеко не єдина аварія на “Мирі”, що мало не коштувала космонавтам життя, – але єдина, де порятунок прийшов від столових приборів.

3. Гольф на Місяці

Йшов лютий 1971 р., і Алан Шепард – перший американець, який побував у космосі, і командир корабля “Аполлон-14” – готувався до свого другого робочого дня на Місяці.

Нашвидкоруч поснідавши, він разом із пілотом місячного модуля Едом Мітчеллом на цілий день вирушив у геологічну експедицію.

Вони першими з астронавтів взяли на Місяць двоколісну тачку, що використовувалася на модулі як транспортер обладнання: котили її перед собою і швидко заповнювали камінням.

Під вечір астронавти довго сходили вгору із заглибини кратера і дуже втомилися. Фахівці з Центру керування польотами наполягали, щоби вони верталися на свій борт. Однак у Шепарда була ще одна справа.

 

“Х’юстоне… – сказав він, тримаючи за довгий держак пристрій для збирання каміння, – сподіваюся, ви впізнали, що у мене в руках”. У Х’юстоні всі прикипіли поглядом до моніторів.

“Це ж ідеальна ключка для гольфа!”

Нікого не попередивши, Шепард інсценував гру в гольф. Він витяг з кишені м’яча, поставив просто на місячний пил і вдарив ключкою. Пил здійнявся хмаркою угору – та м’яч прокотився лише пару метрів.

Другий м’яч показав значно кращий результат і зник за видимим горизонтом. Відтоді тягнеться суперечка про те, як далеко закотився той м’яч – утім, щоб вирішити її, доведеться повернутися на Місяць.

2. Космічний фломастер Базза Олдріна

Над планом висадити людей на поверхню Місяця і повернути їх на Землю нависала маса загроз – від вибуху велетенської ракети “Сатурн-5” до згоряння посадкової капсули. Але насправді астронавти мало не лишилися на Місяці назавжди через відносну дрібницю.

Повернувшись з першої місячної прогулянки, Базз Олдрін побачив у пилу на дні посадкового апарату незрозумілий невеличкий предмет. При уважному огляді виявилося, що це кінчик автоматичного вимикача, що мав запалити єдину ракету, яка б підняла їх з поверхні Місяця. Простими словами, вимикач поламався – і якби його не відремонтували, ніхто нікуди не полетів би.

 

Олдрін повідомив про це диспетчерів на Землі, які взялися придумувати рішення. Тим часом на Місяці астронавти роздивлялися навколо себе – що б таке використати для ремонту?

Раптом Олдріна осяяла ідея: що як встромити в поламаний вимикач фломастер, який не проводить електрику сам, але підштовхне один до одного роз’єднані контакти?

Ідея спрацювала, посадковий апарат злетів, а крім того, народилася нова легенда про космічний фломастер.

1. Круглі отвори, квадратні кілочки

Жоден список не буде повним без найвідомішого космічного рішення, яке урятувало екіпаж “Аполлона-13” від асфіксії.

Ввечері 13 квітня, коли екіпаж перебував у космосі вже понад дві доби, сягнув відстані близько 320 тисяч кілометрів від Землі і наближався до Місяця зі швидкістю 40 тисяч км/год, раптом пролунав гучний вибух.

Вцілілий екіпаж скерував корабель на нову траєкторію: навколо Місяця й назад на Землю. Подорож мала тривати чотири дні, а життя астронавтів фактично залежало від місячного модуля, зістикованого з основною капсулою “Аполлона”.

Ця космічна рятувальна шлюпка мала забезпечити їх енергією та киснем, водночас очищаючи повітря від вуглекислого газу за допомогою встановлених у ній поглиначів – місткостей із гідроксидом літію.

Однак місячний модуль був розрахований на життєзабезпечення лише двох астронавтів протягом дводенної експедиції на Місяць – а не трьох весь час у космосі. Відповідно, потужності цих поглиначів виявилося недостатньо.

Напрошувалося очевидне рішення: скористатися поглиначами з командного модуля. Але останні підключалися через квадратний вихід, тоді як поглиначі з місячного модуля – через круглий. Цей прорахунок змусив працівників Центру керування польотами довго сушити мозок: як же ж загнати квадратні кілочки у круглі отвори?

Рівень вуглекислого газу дедалі зростав, і х’юстонські інженери нарешті склали план збірки очисного приладу з підручних матеріалів.

Вони передали вказівки екіпажу, озброєному двома каністрами з гідроксидом літію, обкладинками з бортових журналів, пластиковими пакетами, сріблястою клейкою стрічкою (напевно, такою ж, якою згодом скріпляли “мухобійку”) та іншим абищицями.

За годину астронавти вже змайстрували прилад, що нагадував виглядом типову американську поштову скриньку. Щойно його увімкнули, як рівень вуглекислого газу почав падати. Особливо вражає те, що цей прилад потім порівняли з його прототипом, змайстрованим на Землі, – і вони виявилися абсолютно ідентичними.

Отже, чому варто повчитися у винахідливих астронавтів? По-перше, витримці та спокою у будь-яких ситуаціях, навіть коли останній кисень витікає з вашого корабля у холодне космічне безмежжя. По-друге, таланту імпровізації, без якого у космосі ніяк. Нарешті, запам’ятаймо: хороший скотч зайвим не буває. Завжди варто мати його з собою!

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.