Розмитнення євроблях: дві історії з життя

  • admin
  • 18.02.2019
  • Коментарі Вимкнено до Розмитнення євроблях: дві історії з життя

Пільговий період розмитнення і легалізації автомобілів на європейських номерах завершиться 22 лютого. ВВС News Україна знайшла дві родини, які користувались машинами на “євробляхах”. Одна розмитнила її, друга – відмовилась.

Їхній приклад показує, чому частина українців вирішили скористатись законодавчими послабленнями, але дуже багато “євробляхерів” все ж не захотіли розмитнювати автомобілі.

Законна пільга

У листопаді 2018 року, вже після тривалих протестів “євробляхерів”, Верховна Рада схвалила зміни до законодавства. З одного боку, депутати полегшили та здешевили розмитнення. З іншого, посилили покарання тим, хто порушує правила користування авто з іноземними номерами.

Рада дозволила розмитнювати старі авто, які не відповідали екологічному стандарту Євро-5, та передбачила пільговий період розмитнення на 90 днів.

Кількість розмитнених авто

за час дії пільги

80 тисяч

  • 5 млрд гривень – сплачені податки
UNIAN

Проте й такими поступками активісти з організації “АвтоЄвросила”, яка захищає інтереси “євробляхерів”, були незадоволені.

На їхню думку, умови розмитнення для великої кількості людей є неприйнятними, бо це надто дорого.

Вартість розмитнення залежить від кількох характеристик. Чим більший об’єм двигуна, тим дорожче. Також базова ставка на бензиновий двигун дешевша, якщо порівювати з дизельним. Дуже здорожує розмитнення вік авто. Розмитнення залежить й від заявленої вартості авто, з якої розраховується ПДВ.

Під час оформлення найбільшою є сплата акцизного податку і ПДВ.

У формулі розрахунку акцизного податку заклали об’єм двигуна, який множиться на базову ставку акцизу та на вік автомобіля.

Активісти вимагали прибрати або суттєво зменшити у формулі коефіцієнт віку. Це зробило б розмитнення набагато доступнішим, адже більшість “євроблях” старші за 10 років.

Компанії з продажу авто розробили спеціальні калькулятори, які дають можливість за хвилину розрахувати приблизну вартість розмитнення.

Фіскальна служба прозвітувала, що станом на 6 лютого українці розмитнили 80 тисяч авто й заплатили до бюджету 5 мільярдів гривень. Вже 13 лютого ДФС розповіла про 161 тисячу розмитнених авто.

Загалом, за різними оцінками, автомобілів на європейських номерах в Україні могло бути від кількох сотень тисяч і до мільйона.

Розмитнили. Дорого, але прийнятно

Олександр з родиною користується Opel Astra 1999 року випуску на литовських номерах вже кілька років.

Купити новий автомобіль чоловік не міг. А вживане німецьке авто за 2100 доларів у нормальному технічному стані було не надто обтяжливим для бюджету.

Прийнятною вартістю розмитнення Олександр вважав суму близько тисячі доларів.

Коли Верховна Рада дозволила пільгове розмитнення, Олександр порахував, що це може обійтись у 1500 доларів. Це теж видалося прийнятним, тож він розпочав свою майже місячну епопею.

Найперше, звернувся до тих підприємців, які пригнали автомобіль з Литви й “продали його в користування”. Машина не була у власності, її ще необхідно було офіційно оформити та привезти договір купівлі-продажу.

Оформлення паперів коштувало 150 євро. Машина залишалася в Україні й нікуди не виїздила. Готові документи доставили з Литви.

Підприємці, які їх оформили, порадили митного брокера, який супроводжував весь шлях розмитнення автомобіля.

Це можна зробити і самотужки, але набагато складніше і довше.

Перший крок в Україні – отримати спеціальну довідку у державному центрі стандартизації та метрології, що автомобіль відповідає мінімальним вимогам Євро-2.


Цей документ коштував 735 гривень. З довідкою вже можна їхати на митницю в Києві.

“Із допомогою брокера всі процедури на митниці пройшли за один день”, – розповідає Олександр.

Перший платіж і перша квитанція – близько тисячі гривень “за заїзд на митницю”, як каже Олександр. Офіційно це – “надання послуг з обслуговування транспортного засобу в зоні митного контролю”.

Найбільшими витратами стали акцизний податок, ПДВ та 5-10% ввізне мито. Ще одна витрата – “добровільний платіж” для авто, які перебували на території України з порушенням вимог Митного кодексу. Разом з акцизним податком, ПДВ і ввізним митом, все це прийняли одним платежем у 38,5 тис. гривень.

Акцизний податок розраховували так: об’єм двигуна (1,6) множили на акциз 50 євро (для бензинового двигуна) та вік автомобіля (15 – для всіх авто, що старші за 15 років). Він мав бути 1200 євро. Проте, з урахуванням 50% знижки у перші три місяці дії нових правил, він склав 600 євро.

ПДВ рахували так: до офіційної вартості автомобіля (700 євро, як вказали у договорі купівлі-продажу) додають акцизний податок (600 євро) та ввізне мито. З цієї суми вираховують 20%. Загалом ПДВ склав близько 270 євро.

Окремо платиться ввізне мито – 5-10% від вартості автомобіля, це 70 євро.

“Добровільний платіж” для Олександра він склав ще 8,5 тисяч гривень.

Митний брокер взяв за послуги 250 доларів.

“Зі своїх 250 доларів приблизно 100 доларів він “давав дядькам, щоб все пройшло швидко”, – згадує Олександр.

Важливий нюанс – митники нормально сприйняли заявлену у договорі купівлі-продажу ціну в 700 євро. Хоча Олександр побоювався, що вони можуть завищити вартість, від якої розраховуються платежі, бо багато його знайомих стикались з цією проблемою.

Після розмитнення треба пройти ще два бюрократичних кола, щоб завершити “епопею”.

Спочатку отримати сертифікат автомобіля на відповідність українським технічним вимогам. Ця довідка коштувала 2700 гривень, її робили кілька днів.

І на самому фініші необхідно було сплатити у сервісному центрі адміністративних послуг 1500 гривень пенсійного збору та плати за номер. Це вже все. Машина отримала новенькі українські номери і перестала бути “євробляхою”.

 

Олександр з дружиною займались отриманням усіх довідок близько 10 днів.

Всі витрати склали 54 тисячі гривень, або близько 2 тисяч доларів. На 500 доларів більше від попереднього розрахунку. Таку суму він і радить додавати до попередніх розрахунів

“Автомобіль з купівлею (2100) і розмитненням (2000) обійшовся у 4100 доларів. Трохи забагато, але за ці гроші на ринку у такому стані нічого не купиш”, – вважає Олександр.

Він пояснює, що в середньому розмитнення дорівнює, а то й суттєво перевищує ціну, яку люди платять за свої “євробляхи”.

Багатьох це не влаштовує. Тому вони відмовляються ставити машину на українські номери.

Не розмитнили. Розберемо на запчастини

Підприємець Сергій з родиною зі Сміли Черкаської області займаються дрібним бізнесом.

Для перевезення вантажів рік тому купив мікроавтобус Volkswagen T4 1993 року на європейських номерах.

Машина вкрай необхідна для бізнесу, який створює кілька робочих місць у містечку.

Такий автомобіль, навіть старий, надзвичайно популярний у малих підприємців. Це справжня “робоча конячка”. Рік тому купити його на українських номерах було дуже дорого: 4-5 тисяч доларів, а на єврономерах – всього 2700 доларів.

“Після схвалення закону хотів розмитнити та спокійно працювати, але це виявилось дуже дорого”, – каже Сергій.

Всі переваги “робочої конячки” для бізнесу стали недоліками для розмитнення. Найперше – дизельний двигун. Для нього базова ставка акцизу – 75 євро, а не 50. По-друге, це об’єм двигуна 2,5. А також вік – понад 15 років.

 

На митниці вартість такого автомобіля оцінюють не менше, як у 2 тисячі євро. Тож, провівши всі розрахунки, Сергій побачив, що розмитнення з усіма платежами та довідками коштуватиме 3-3,5 тисячі доларів.

Сергій порахував, що зараз схожі вантажні мікроавтобуси на українських номерах вже коштують десь близько 3,5-4 тисяч доларів. Розмитнювати автомобіль за такі самі гроші немає сенсу.

“Машини, як в мене, будуть розбиратись на запчастини, бо розмитнювати невигідно”, – припускає Сергій. Щось подібне хоче зробити і він, адже з травня для власників “євроблях” почнуть діяти штрафи у сотні тисяч гривень.

Сергій розповідає, що багато його знайомих останніми днями почали активно розмитнювати свої автомобілі на “євробляхах”.

Хтось нарешті зібрав гроші для цього. А хтось побачив, що зараз вигідно купити легковик з невеликим двигуном і швидко розмитнити, поки вікно можливостей не зачинилось.