Наслідок реформи: топ-зарплати

  • admin
  • 05.02.2019
  • Коментарі Вимкнено до Наслідок реформи: топ-зарплати

Високі зарплати і премії керівників державних компаній стали предметом гострої критики в Україні. Але, як кажуть експерти, якщо хочеш мати результати, як у приватному секторі, то треба й платити як у приватному секторі.

Одним з найбільш відомих українському суспільству супротивників зависоких, на його думку, премій для керівників державних компаній є прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. Ще на початку червня минулого року він називав рішення щодо виплати правлінню державної компанії НАК «Нафтогаз України» премії у 45,6 мільйона доларів  за виграш у Стокгольмському арбітражі «перебором». Відтоді він вимагав від наглядової ради підприємства переглянути рішення, просив уряд заборонити «надмірні бонуси», а 16 січня він знову звернувся до наглядової ради, аби та переглянула умови нового контракту з менеджментом компанії, адже термін чинної угоди спливає вже 22 березня.

До речі, як саме розподілили цю суму між окремими членами правління досі залишалось невідомим. 29 січня київський окружний адміністративний суд зобов’язав компанію розкрити ці відомості за позовом Українського інституту з прав людини, на думку якого ця інформація становить публічний інтерес.

Питання компетенції

Пояснити, чи зусилля Гройсмана та його колег вже призвели до обмеження зарплат та премій менеджменту державних компаній, в уряді не можуть. Спробу DW зв’язатися з прес-службою прем’єра, аби уточнити його позицію, проігнорували. А на запит у мінекономрозвитку, яке мало розробляти рішення щодо заборони надмірних премій, відповіли, що Кабмін ще влітку минулого року вніс зміни до двох відповідних постанов.

Але жодної конкретної інформації на запитання про те, як саме тепер обмежуватимуться бонуси для топ-менеджерів держпідприємств, у міністерстві не надали.

У прес-службі «Нафтогазу», натомість, запевнили, що менеджмент компанії продовжує отримувати зарплати за умовами чинного контракту. А щодо пропозиції прем’єра до наглядової ради підприємства переглянути умови в нових угодах із керівництвом у державному підприємстві зазначили, заробітні плати й умови контрактів належать до компетенції наглядових рад, тому подібного доручення в межах чинного законодавства уряд дати не може.

Дражливі цифри

Тим часом голова правління «Нафтогазу» Андрій Коболєв вирішив не чекати результату суперечки із урядом та написав у Facebook про свій намір спрямовувати всі доходи, які він отримуватиме у державній компанії в період з початку лютого і до кінця поточного року, на благодійність. За словами топ-менеджера, надмірна політизація питання призвела до того, що уряд спробував втрутитися в справу, «яка за законом є виключною прерогативою наглядової ради». А це, стверджує Коболєв, ставить під сумнів всю реформу корпоративного управління державних компаній.

Офіційно даних щодо заробітних плат та премій, які отримують топ-менеджери державних компаній, у відповідних підприємствах не розголошують. Але, за даними видання «Економічна правда»,  щомісячна винагорода Коболєва складає щонайменше два мільйони гривень. У своїй декларації за 2016 рік менеджер зазначив, що його річні надходження за трудовим договором склали 19,3 мільйони гривень.

Але найбільше політиків та громадських діячів дратує питання премій, які керівники «Нафтогазу» отримали після перемоги в Стокгольмі. Так, голова «Радикальної партії» Олег Ляшко написав 28 січня у соціальній мережі Twitter вимогу не продовжувати контракт з Коболєвим, допоки той не поверне отриману премію в бюджет.

Наслідок реформи

Втім опитані DW експерти відзначають, що критики високих зарплат і премій для керівництва держпідприємств забувають про важливий факт — рішення про їхню виплату ухвалював не сам менеджмент, а незалежні наглядові ради цих компаній. А це стало наслідком реформи корпоративного управління у цьому секторі, яка мала на меті наблизити ефективність управління державними компаніями до рівня приватних.

DW.COM

«Але якщо ти хочеш отримати результат як у приватному секторі, ти маєш бути готовим платити як у приватному секторі», — пояснює логіку такого підходу заступник директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський.

Ще у листопаді 2016 року сам Гройсман погоджувався з цією точкою зору. Презентуючи на засіданні уряду низку заходів, необхідних для просування реформи корпоративного управління, він заявляв, що корпоратизація допоможе вирішити багаторічну проблему мільярдних збитків держпідприємств. І розкритикований прем’єром «Нафтогаз» насправді став прикладом того, що такий підхід може спрацювати. Якщо у 2014 році збитки компанії сягали 90 мільярдів гривень, то вже за два роки вона почала отримувати прибутки, а за підсумками 2017 року позитивний баланс склав 39,3 мільярда гривень.

Радник з реформування державних підприємств та приватизації Стратегічної групи радників з підтримки реформ в Україні Андрій Бойцун наводить приклад, як «Нафтогазу» вдалося досягти такої ефективності. На підприємстві зараз панує новий підхід до всього: так, тендер на закупівлю послуг з прибирання приміщень, який провели в 2015 році, виграла нова компанія, що була готова працювати за два мільйони гривень. А дочірнє підприємство «Нафтогазу», яке надавало ці послуги раніше, запросило тоді 11 мільйонів. Але, за словами Бойцуна, однієї лише високої нагороди для викорінення корупції недостатньо — для цього потрібні й інші елементи реформи корпоративного управління. «Та без відповідних зарплат це також неможливо», — резюмує експерт.