Очевидний ризик, або Чи мав похід українських суден до Маріуполя шанс на успіх

  • admin
  • 27.11.2018
  • Коментарі Вимкнено до Очевидний ризик, або Чи мав похід українських суден до Маріуполя шанс на успіх

Під час проходу українських суден Керченською протокою агресія з боку Росії була практично неминучою, а сили сторін – неспівставними, пояснюють експерти.

Перехід трьох суден військово-морських сил (ВМС) України – буксира “Яни Капу” та бронекатерів “Бердянськ” і “Нікополь” – з Одеси до Маріуполя, мав драматичну розв’язку у неділю, 25 листопада: вони були захоплені російськими прикордонниками разом із екіпажами при спробі перетнути Керченську протоку між анексованим Росією Кримом та територією сусідньої Росії. При цьому під час таранів та обстрілу, які зазнали у протистоянні українські судна, за різними даними постраждали від трьох до шести моряків ВМС України.

В командуванні українських ВМС наполягають, що Конвенція ООН з морського права і угода між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки надає військовим кораблям України свободу судноплавства, включно із можливістю здійснювати перехід через протоку у будь-який час. Але “плановий”, за словами українських військових, перехід суден, про який, “відповідно до міжнародних норм”, було поінформовано заздалегідь з метою забезпечення безпеки судноплавства, перетворився на привід для нового оберту ескалації між Росією та Україною. Київ вже запровадив воєнний станна 30 днів у низці областей через це зіткнення, а український міністр закордонних справ Павло Клімкін назвав його “війною”.

DW.COM

Зайвий ризик

І хоча опитані DW експерти зазначають, що міжнародне право, насправді, у цьому конфлікті на боці України, вони сумніваються, що розрахунок на дотримання Росією правових норм під час рішення відрядити судна ВМС через контрольовану Кремлем Керченську протоку, був обачним рішенням. Так, колишній командувач ВМС України, віце-адмірал Сергій Гайдук впевнений, що реакцію російських прикордонників та військових можна було спрогнозувати. На його думку, відрядження невеликих катерів на інший кінець Чорного моря потребує прорахунку усіх ризиків та належного забезпечення. “Я розумію, що авіацію на їхню підтримку не надсилали, пояснюючи це присутністю сил російської ППО. Але навіщо тоді надсилати туди катери, якщо ми не можемо їх прикрити?” – обурюється віце-адмірал.

Погоджується із такою оцінкою і заступник директора Інституту світової політики Микола Бєлєсков. За його словами, Україна просто не має потенціалу для ескалації протистояння з Росією на морі. Без такої можливості “піднімати ставки” похід українських військових суден через Керченську протоку – це створення для Кремля можливостей продемонструвати своє домінування. “Тому виникає ключове питання – якою була оцінка ризиків при ухваленні цього рішення?” – зазначає експерт.

Від успіху до поразки

Певним поясненням “ризикованого походу”, на думку Бєлєскова, може бути успіх попереднього проходу через Керченську протоку двох інших українських військових суден: пошуково-рятувального “Донбас” та буксиру “Корець”. У вересні цього року, попри провокації з боку російських військових, вони успішно подолали шлях від Одеси до Маріуполя. “Тоді це була велика медійна перемога для України, але цього разу російська сторона вирішила уникнути повторення будь-якою ціною”, – зазначає Бєлєсков.

За словами Гайдука, про готовність росіян діяти радикально можна було зрозуміти з того, що попереднього разу провокації проти українських суден розпочалися ще на підході до мису Херсонес, але були спрямовані лише на залякування. Нині ж кораблі ФСБ та ВМС Росії дочекалися українців біля Керченської протоки, аби у неділю вранці синхронно розпочати агресивні дії, заблокувавши при цьому прохід через протоку за допомогою танкера – ще однієї “домашньої заготовки”, – впевнений віце-адмірал.

Додатковим фактором ризику було те, що похід українських суден розпочався саме у день приїзду до анексованого Криму російського президента Володимира Путіна. Останній прибув на півострів у п’ятницю, 23 листопада, аби провести там засідання президії Державної ради. Супутні жорсткі заходи безпеки та додатковий символізм переходу українських суден у таких обставинах могли стати додатковими аргументами на користь жорсткої реакції Кремля, додає військово-морський експерт інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Володимир Заблоцький.

Безпечна альтернатива

На думку Бєлеєскова, за цих умов набагато прагматичніше було б переправити бронекатери до Азовського моря суходолом. Саме це відбулося із двома аналогічними суднами – “Лубни” та “Кременчуг” – у вересні цього року. Гайдук вважає, що переправка катерів суходлом за усіх очевидних ризиків шляху через Керченську протоку була б більш раціональною, якщо метою була саме передислокація суден. За його словами, так українська сторона без зайвого ризику отримала б укріплення власного угруповання в Азовському морі, де ці бронекатери є надзвичайно потрібними.

Втім, метою походу могло бути й інше, наголошує віце-адмірал: від спроб продемонструвати здатність українських військових і далі безперешкодно долати Керченську протоку на шляху до портів Азовського моря до демонстрації готовності чинити опір російській агресії на морі. Без розуміння поставлених перед українськими моряками задач Гайдук не поспішає давати однозначну оцінку зіткненню. “Але я маю дуже багато питань щодо того, що відбулося”, – говорить він.